Закохуючи в Україну | Четверо вагітних в одному сюжеті? Беріть вище! Четверо пологів! Як це ...

Четверо вагітних в одному сюжеті? Беріть вище! Четверо пологів! Як це взагалі можливо? Як у будь-якій незрозумілій ситуації казала дорога мені людина, що власне закохала в живопис - "Se Dio c'è - possibile tutto" - "Якщо Господь існує - можливо все".Отже, сюжет "4 Різдва" є не надто поширеним, але канонічним у східному обряді християнства. Особливо любить його московитська традиція і подає під назвою "Доброчадіє". Тому, якщо побачили подібну ікону одразу знайте - радше за все вона запорєбрікового письма і не поспішайте розсилати рідним у вайбері. Зізнайтесь, ви ж іще не видалили цей фсб-шний чатик з телефона? ) У сюжеті зображено народження чотирьох найвизначніших на думку ортодоксів постатей — Марії (Богородиці), Ісуса, Іоанна Предтечі (Хрестителя) та Миколая Мирлікійського, якого зазвичай називають Святим Миколаєм Чудотворцем.Іконографія народження та раннього життя біблійних персонажів, таких як Марія, Ісус та Іоан - складна, і базується не тільки на біблійних розповідях, а часто поєднується з апокрифічними, а іноді і народними історіями. Приміром, старий пастух в народженні Іісуса асоціюється з чортом і походить зі старовинних вертепних сценок спокушання та накручування старого Йосипа. Три з цих типів «народження» — Марії, Іоана та Миколая — дуже схожі (рис 1-2). Московитські іконописці мали доволі обмежену та консервативну живописну лексику, тому просто повторювали старі візантійські елементи: лежача мати, батько сидить праворуч, троє служителів і новонароджена дитина, яку миє служниця. А от народження Ісуса, як правило є сумішшю більш раннього «східного» типу з деякими елементами «західного» письма, що з'явилися там лишень у XVIII столітті. Здогадуєтеся чому? Авжеж, це час активного переселення до московії майстрів з Гетьманщини, котрі вже кілька сторічь малювали зовсім інакше. Чому сюжет не став популярним в Україні? Невже тут не цінували Святого Миколая? Аж ніяк! Він був одним з основних святих і у козаків, в першу чергу як покровитель судноплавців, і у волиньських князів-лицарів. Тільки гляньте на живописний фрагмент житія Миколая острозької школи (рис.3.). Краса, чи не так? Гадаю, що основна причина - відсутність цього сюжету в західноєвропейській традиції, на яку, починаючи з 14-го сторіччя переважно орієнтуються українські іконописці. Саме тому, мені б хотілося завершити сьогоднішній екскурс на іншому сюжеті. Чотири жінки на іконі чи картині також повинні наштовхнути вас на думку, що на зображенні можуть бути Віра, Надія, Любов та їхня премудра мати (рис.4-5). Відомості про святу Софію та її дочок відсутні в найдавніших мартирологах, й перші згадки про них відносяться до VII століття. На думку болландистів, ці мучениці є персоніфікацією християнських чеснот, а не реальними особистостями. Втім, хіба це важливо? Авжеж ні. Важливо інше - втрата Софії-Мудрості здатна позбавити і віри, і надії, і любові. Їх просто нікому буде народити. Берегти мудрість у думках і вчинках - ось чого постійно бракує нашому народу, щедро сповненого рештою чеснот. Тож, будьмо мудрі. Не знецінюймо Софію, особливо в час, коли весь світ, схоже добровільно відрікся неї.