Знов я побачив українські ночі,Яснії ночі моєї Вкраїни,Знову у зорі вдивляються очі,Знову я чую пісні чарівнії.Знову я чую шептання діброви,Чую, як хвилями дихає став,Знов мене ваблять дівочії брови,Знов я кохаю, як перше кохав.1909День зимовий. Сніг пухнатийЗ неба сіється, летить;Ліс сосновий, тут дорогаМіж дерев кудись біжить.Наче вихор, мчаться коні,КопитОм швиргають сніг,Видно – блискають підковиІз-під дужих кінських ніг.– Гей, гей, гей, – візник прикрикне,Свисне, лусне батогом,Пливуть сани, мов в повітрі.Ліс, метелиця кругом.Ліс, і сніг, і сани, й коні,І дзвіночки голосні –Все змішалось, і не тямиш,Чи це дійсність, чи вві сні.Ліс і степ кругом, без краю,Скрізь природа чарівна,Я веселий, я співаю,Моя рідна сторона!1919Співай, моя мила,Жартуй, залицяйся.Ти вільна, як мрія,Як цвіт, молода.Чеши свою косу,Як хоч, прибирайся,Душа поки вільнимАкордом рида.Бо швидко, ох, швидкоЖиття проминає,Рожева доба,Найкраща жаринаДуші затухає.І візьме в обіймиВсю радість журба.Зумій же ти кожну,Кохана, хвилинуВесні своїй яснійРожевій віддать,Щоб потім під старістьВ лихую годинуМогла цюю веснуНе раз пригадать.Співай, моя мила,Жартуй, залицяйся,Ти вільна, як мрія,Як цвіт, молода.Чеши свою косу,Як хоч, прибирайся,Душа поки вільнимАкордом рида. 1921Їду полем я зимою,Поле й сніг, немов килим,Дзвоник плаче під дугоюПередзвоном чарівним.У лице мене сніжинкиВсе торкають крадькома,Легко так, немов пір’їнки,Линуть, крутяться – нема.Десь гаї, неначе скелі,Попід снігом манячать,То селянськії оселі,Як могили ті стоять.Їду полем я зимою,Поле й сніг, немов килим,Дзвоник плаче під дугоюПередзвоном чарівним.1926