57 окрема мотопіхотна бригада ім.Костя Гордієнка⚔️

ДБР та Сухопутні війська ЗС України наголошують: можливість для СЗЧ повернутися на службу зі збереженням статусу та усіх виплат діє до 30 серпняДержавне бюро розслідувань разом з Сухопутними військами Збройних Сил України наголошують, що термін повернення на службу з поновленням усіх військових виплат для військовослужбовців, які вперше самовільно залишили частину, спливає вже 30 серпня 2025 року.Наразі ще є час для того, аби прийняти правильне рішення, повернутися у стрій і уникнути докорів сумління та проблем із Законом.Президент України 8 травня 2025 року підписав Закон, яким продовжено до 30 серпня 2025 року дію спрощеного механізму повернення військовослужбовців, які вперше самовільно залишили військову частину.Цей механізм дає шанс тим, хто вчинив СЗЧ, повернутися до військової частини та продовжити службу в спрощеному порядку із поновленням грошового, продовольчого, речового та іншого забезпечення.Військовослужбовці, які вчинили СЗЧ, також за рішенням суду можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності.Чинний порядок поширюється на тих, хто залишив частину до 10 травня 2025 року та тих, кому термін військової служби призупинений.

Сьогодні Україна відзначає професійне свято особливих людей – медичних працівників.Це ті, хто рано чи пізно потрібен кожному. Незалежно від посад, звань і статусів. Особливо – під час війни, яку веде підступний російський агресор, який прагне знищити український народ.Роль медиків в обороноздатності нашої держави виняткова. Недарма в Україні кожна людина з медичною освітою, незалежно від статі, є військовозобов’язаною.З початку повномасштабної війни до лав медичної служби Збройних Сил України добровільно приєдналися десятки тисяч цивільних медпрацівників. Разом із кадровими військовими медиками вони становлять надважливий кластер Сил оборони України.Вони щодня рятують наших воїнів – на медеваку, стабпункті, у фронтовому шпиталі, в операційній прифронтового міста чи під час реабілітації в тилу. Лікують хворих.Величезну роль у порятунку й лікуванні військовослужбовців відіграють і цивільні медики.Противник веде проти нас варварську війну, цілеспрямовано порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, б’є по медичному транспорту, по стабілізаційних пунктах і шпиталях. Схиляю голову перед кожним медиком, який загинув, рятуючи життя інших. Вічна памʼять і вічна слава!Дякую кожному цивільному і військовому медичному працівникові та бойовому медику – і в білому халаті, і в бронежилеті.Ви – наша надія у найскладніші моменти, частина нашої сили!З Днем медичних працівників! Стійкості вам, витримки і перемоги – разом з усіма, кого ви врятували й вилікували.Слава українським медикам!Слава Україні! Героям слава!

Українська державність — вимріяна поколіннями, побудована нацією, зміцнена зрілим суспільством, збережена сильною армією.Сьогодні ми відзначаємо День Української Державності — свято єдності, гідності, нашої історичної пам’яті. Це свято — про право бути собою. У цей день ми вшановуємо героїчне минуле й водночас стверджуємо: ми є, ми були та ми будемо!Наша історія — це наша пам’ять, наша сила та наша національна ідентичність. Наша історія — це те, що потрібно вивчати, знати й памʼятати. Саме в єдності поколінь і неперервності традицій ми знаходимо відповідь на запитання: хто ми.У День Української Державності наше суспільство згадує тисячолітню історію українського державотворення, а також вшановує пам’ять та засвідчує повагу діяльності видатних представників національної еліти та борців за державність і незалежність України. Сьогодні ми згадуємо про наші глибокі корені, наше славне минуле і героїв, які протягом сторіч цю державність здобували. А також ми згадуємо про кожного воїна, який захищає нашу державність просто зараз — на полі бою. Шануємо кожного Героя, що віддав життя під час захисту нашої країни та її майбутнього.Ми маємо понад тисячолітні символи, мову, військові традиції. Ми маємо хоробрих і мудрих предків, спадщину яких потрібно розвивати. Нам є за що стояти, нам є що боронити. І ми не складемо зброю!

Шановні воїни – захисники українського моря!Вітаємо вас із Днем Військово-Морських Сил Збройних Сил України!Україна – морська держава. Була. Є. І буде.Наші військово-морські традиції мають тисячолітню глибину: від княжих флотилій Русі, запорозьких чайок, флоту Української Народної Республіки, який підняв синьо-жовті прапори на Чорному морі понад сто років тому.З початком повномасштабного вторгнення росії наші Військово-Морські Сили стали одним із ключових чинників української стійкості. Разом із вами ми не дали агресору висадити десант в Одесі. Відбили Зміїний. Потопили “Москву”. Загалом знищили або пошкодили 28 ворожих кораблів та один підводний човен. Уразили штаб російського флоту у Севастополі. Забезпечили безпеку “зернового коридору”. Захистили судноплавство у північно-західній частині Чорного моря.Ворог намагався відрізати нас від моря, підірвати економіку. Та в результаті – ми відсунули його від наших берегів.Феномен цієї війни в тому, що Україна, маючи обмежений надводний флот,перетворила колись грізний чорноморський флот росії на флотилію,яка ховається в бухтах Новоросійська. Ворожий флот фактично усунуто з Криму. І значна частина цієї перемоги – заслуга Військово-Морських Сил України.Сьогодні ВМС України – це безпілотні надводні й підводні системи. Це берегова оборона. Це морська піхота, яка тримає найгарячіші ділянки фронту на суходолі та ефективно атакує. Це високоточна зброя. Це технології, які не лише відповідають викликам, а й формують майбутнє.У цей день хочу згадати всіх лицарів українського моря, які поклали свої життя за Незалежність України у війні проти російського агресора. Вічна пам'ять і слава полеглим українським морякам! Щиро дякуємо воїнам Військово-Морських Сил ЗС України за службу Україні, вірність присязі, стійкість та професіоналізм.Слава Військово-Морським Силам!Слава Україні! Героям слава!

"Воїни — воїнам. Захисники — захисникам. Побратими — побратимам."Сьогодні, 4 липня, в Україні відзначається День Національної поліції — служби, яка щодня стоїть на варті закону, правопорядку та безпеки громадян.В умовах повномасштабної війни поліцейські не лише патрулюють вулиці міст і сіл — вони евакуюють цивільних під обстрілами, документують військові злочини, затримують диверсантів, беруть участь у боях пліч-о-пліч із Збройними Силами України.Від імені особового складу 57окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка висловлюємо глибоку повагу та вдячність усім поліцейським, які залишаються вірними присязі в найважчі часи.«Закон і справедливість — це теж зброя. Особливо у руках тих, хто має хоробре серце».Схиляємо голови перед пам’яттю загиблих правоохоронців. Їхній обов’язок — їхня вічна слава.Бажаємо вам, побратими, витримки, професійної інтуїції і тепла рідного дому.Разом — до перемоги. Разом — до миру, який ми виборюємо спільно.Зі святом вас, захисники закону! Слава Національній поліції України! Слава Україні!

Щиро вітаємо захисників та захисниць українського неба в День зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України!Саме ви – зенітники, ракетники, фахівці протиповітряної оборони – щодня доводите, що небо України належить нам.Ворог почав цю війну з повітря і був певен, що знищив нашу ППО. Але вже в перші дні, коли його борти один за одним падали з неба, стало ясно: ви є. І ви працюєте.За роки війни ви пройшли шлях неймовірної еволюції. Освоїли сучасні західні зенітні ракетні системи, інтегрували їх із попередніми зразками. Створили унікальну мережу оборони. Навчилися самі – і навчаєте інших.Сьогодні ваші підрозділи знищують переважну більшість ворожих повітряних цілей навіть у найскладніших умовах. Після кожного бою – розбір, аналіз, удосконалення. Це і є суть зенітних ракетних військ: інженерна сила, освічене командування, технологічна адаптивність, характер.Дякуємо кожному, хто в бою, на чергуванні, на командному пункті та на передовій повітряного захисту.Слава Україні! Героям слава!

ФАХОВИЙ РОЗВІДНИК І ГІДНИЙ БАТЬКО - історія воїна 57-ї окремої мотопіхотної бригади Юрія на позивний Ісай.Розвідники - це ті, кого називають очима війська. Це тіні, що прокрадаються між світлом і темрявою, завжди на крок попереду. Це душі, що читають небо і землю, першими зустрічають ворога і стають голосом для тих, хто іде за ними.Ісай - саме з таких. Один із тих, кого доля поставила на лінію розмежування між життям і смертю з перших днів великої війни. У складі розвідувальної роти він бачив фронт ще до того, як там з’являлись карти, накази й підкріплення. Його група заходила туди, де ще не було ні опори, ні маршруту - лише віра в обов’язок і внутрішня тиша, в якій чути серце ворога.Усі великі операції Збройних Сил починалися і починаються з таких як він і його вірних побратимів. З тих, хто приніс дані, пройшов болото, залишив мітки, не зрадив, повернувся.…Херсонщина, листопад 2022 року. Один із найважливіших напрямків війни. Українські сили готуються до історичного удару - звитяжного повернення Херсона.Напередодні завдання. Ісай разом із побратимом вирушають на спостережний пост. Всього за пів сотні метрів від позицій ворога. Окоп, виритий у твердій, мерзлій землі - не більше двох метрів завдовжки. Глибина - по коліно. Захисту - нуль. Температура падає нижче нуля, обстріли не стихають. Усе: «Гради», артилерія, танки, касетні, безпілотники. Але Ісай не з тих, хто зупиняється.- Там не було героїзму, - каже він, - тільки холод, страх і впертість. Але ми знали: мусимо протриматися. Наша ніч - це український день. Наше мовчання - це безпека тих, хто спить за кілька десятків кілометрів.І вони вистояли. У темряві, у сирій ямі, яка пахла землею й війною, вони залишилися незламними під численні свисти та розриви снарядів.Ця ніч не стала останньою. Вона стала однією з тих, що змінює хід подій - ворог не пройшов.…Сьогодні Ісай — інструктор, воїн, який навчає новачків, формує нову армію, армію людей із серцем і розумом. Тепер він передає досвід, який не прочитаєш у жодному підручнику: як не втратити себе у бою, як не зламатися, коли над головою свистить, як тримати лінію навіть тоді, коли здається, що її більше нема.А ще Ісай виховує доньку та сина. Вони вже дорослі, але їх серця сповнені гордістю і шаною до батька. Бо вони бачить в Юрію не простого військового, а приклад людини честі, справжнього чоловіка, воїна, який тримає небо і землю разом.І коли діти дивляться на таких батьків — вони виростають не випадковими українцями, а справжніми нащадками козаків. Бо виховання — це не слова, а приклад. Бо батько — це перший герой у житті дитини. А герой — це не той, хто без страху. А той, хто попри страх — стоїть, доводить, перемагає.І якщо наші нащадки будуть виховуватись такими героями, як Ісай, то наша країна, безперечно, матиме, по праву, велике майбутнє, Адже вони ніколи не втратять своєї свободи, не дозволить зламати своє майбутнє, палко захищатимуть свою самобутність, заради пам’яті, заради любові до своїх батьків і до їх героїчних вчинків…

Архіви памʼяті: «Деякі дороги залишаються з тобою назавжди, навіть якщо ти вже не йдеш ними» - з блокнота Ісая.Осінь, далека і водночас зовсім близька. 2022 рік. Земля Херсонщини дихає спаленою травою, осколками й молитвами. Десь між замінованими стежками, між ворожими обстрілами і темрявою йдуть вони - група розвідки 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Юрій на позивний Ісай, з ним побратими: Гуру, Фрог, Ведмідь, Зак, Сівер і Вадос - світла памʼять, брате. Ти з нами назавжди в строю.Їх шлях - крізь пекло заради майбутнього. Розвідка до Антонівського мосту - мов мовчазна молитва в димі. Холод. Страх. Гостре, як лезо, відчуття відповідальності. Кожен крок може стати останнім. Але вони йшли, бо за спиною - Україна.Села ще під окупацією, але вже бʼється серце визволення. Вони перші. Вони ті, хто заходить у тишу, щоб повернути людям голос. А на вулицях визволених сіл - очі наповнені сльозами і руки, що обіймали, наче рідних. Були квіти. Пожовклі, домашні, з клумб, але найцінніші у світі.І слова: "Ми вас чекали. Ми молилися, щоб ви прийшли. Нарешті ви тут".Ці миті шепочуть, але так, що чує душа. Ісай ніколи не забуде, як заходили в Херсон. Прапори в руках людей, сльози в очах, обійми. Плакали всі, військові також. Вперше не від болю, а від великої людської любові.Сьогодні Ісай - інструктор. Він вчить новобранців не лише стріляти, а й памʼятати, адже справжня перемога не лише на фронті, а й у серці, у правді, у вірі, у розумінні. А найглибші сторінки історії — це шрами на тілі воїнів, викарбувані кров’ю.

Наші бійці-піхотинці з 34 окремого мотопіхотного батальйону роблять дійсно важливу і потрібну справу. Завдяки таким ініціативам хлопці на передовій отримують необхідне спорядження і підтримку вчасно. Робота з виготовлення і спорядження посилок для передової – це складний і злагоджений процес, який вимагає чіткої організації. Зазвичай хлопці у майстерні працюють так.  Бійці з передової повідомляють, що їм потрібно (боєкомплект, вода, харчі, ліки, одяг, тактичне спорядження). Хлопці  аналізують пріоритетні запити, щоб доставляти найважливіше першочергово. Підбирають потрібні речі. Виготовляють спеціальні контейнери. Запаковують замовлення, інколи додають листи підтримки чи невеликі подарунки від цивільних. І, використовуючи дрони «Баба-Яга»,  доставляють  посилочки через небезпечні ділянки до побратимів. А потім, отримуючи підтвердження від хлопців про те, що посилочки дійшли до адресата, оцінюють ефективність доставки та враховують помилки, щоб наступні партії були ще кращими.Ця робота дуже важлива.

Полковник Роман Качур — новий начальник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.Саме за бойового офіцера з великим досвідом та екскомандира 55 окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ» Сухопутних військ військовослужбовці віддали найбільше голосів в застосунку Армія+. Міністр оборони України Рустем Умєров за дорученням Президента України Володимира Зеленського вже підписав відповідний наказ про призначення. “Ключові завдання нового керівника: проведення повного аудиту роботи Академії, запровадження реформ у військовій освіті, підвищення якості підготовки воїнів, офіцерів та сержантів, що є критично важливим для нашого війська”, — написав Умєров на своїй сторінці у Facebook. І дуже важливо, що до цього рішення були залучені самі військовослужбовці, які взяли участь у голосуванні через сучасний цифровий інструмент Армія+. Це дозволяє зробити процес ухвалення рішень максимально прозорим і демократичним. Дякуємо нашим захисникам і захисницям за активну участь у голосуванні!Роман Качур — Герой України, повний кавалер ордена Богдана Хмельницького. Народився на Сумщині, після школи вступив до Сумського військового інституту ракетних військ та артилерії імені Богдана Хмельницького, який закінчив у 2005 році. З дитинства мріяв займатися справжньою чоловічою роботою. Полковник Качур — з нової генерації українських офіцерів. З 2014 року по березень 2018-го виконував бойові завдання на посаді начальника артилерії 81 окремої аеромобільної бригади. З березня 2018 року до липня 2022 року — командир 55-ї окремої артилерійської бригади “Запорізька Січ”.Бажаємо Роману Качуру успіхів на новому місці служби!