Мені було 17, коли на мене вперше навели автомат. Друга ночі, на мені піжама з надто дитячим малюнком. Я в коридорі, сестра на кухні, батьки тримають мене за плечі та руки, я ще хитаюсь, від них не сховаєш-ся. Пальцями розширюють мені очі, розпитують мов «где ваша дочь бьіла сегодня ночью». Я дивлюсь на них та не розумію. Батьки дивляться на них та не розуміють. Автомат дивиться на мене,розуміння тут нахуй не треба. Я закриваю очі. Це просто хєровий сон.Я уявляю себе дитиною Пола Пота,Мені дали автомат - я цілюся їм у рота,Я цілюся в мізки, мізки завжди відчувають більшеПо телевізору сказали, це добре рішенняСтріляти на випередженняСтріляти раніше, ніш встигнеш обдумати смерть. Я відкриваю очі. Але і це не все. Коли мені виповнювалось 17, Я сиділа на кухні, ще не палила, але вже думала, що скоро помруСьомий поверх хитався чи то від вітру, чи то від вибухуНайближчої автозаправки. Мені було 17, коли в мене були перші блекаути і перші підвали. Я б хотіла сказати, що це просто сон. І це правда сон. Він сниться мені кожного місяця. З 17. І найгірше - сьогодні Мені 27.