Позивний «Джек», головний сержант взводу 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців«Мій шлях у війську почався ще у 2015-му, коли долучився до лав Нацгвардії добровольцем. Прослужив до 21-го року, був в артилерійській розвідці. Коли почалося повномасштабне вторгнення, рвався у свою рідну бригаду в Гостомель. Але мені сказали: "Ти туди вже не доїдеш". Тож я долучився до 72-ї. Почали з Броварів, потім Чернігівщина, Сумщина, Харківщина. На Харківщині ми штурмували Козачу Лопань. А з травня 2022-го почався Донбас: Лисичанськ, Ниркове, Врубівка, Бахмут, Вуглегірська ТЕС, Кодема. Потім був Вугледар, де ми стояли до останнього, а пізніше нас перекинули на Водяне, в район "Південнодонбаської" шахти. Запам’ятався штурм на шахті: спершу по нам віпрацювали "Сонцепьоки", потім кинули два пакети "Градів", і ще шість БМП залетіло. Потім дивимося в монітор, а вони до нас у двері заходять. Я тоді вперше мав прямий контакт 100 метрів. У мене побратим взагалі сказав: "Нащо мені той автомат?" Він чисто з гранатами пішов, їх закидав і вийшов. Тоді на шахті ми нормально трофеїв набрали, і сімох полонених взяли на обмін. З нашого боку, слава Богу, не було ні "300", ні "200". Там я взяв собі АК-12 останньої модифікації. Але за кожним трофеєм стоїть біль, бо за роки цієї війни багато друзів загинуло.Зараз я головний сержант. Моя робота — піхота, логістика, БК. Раніше я сам бігав як марксмен із гвинтівкою, а зараз більше навчаю. Головне, що я їм кажу: "Бійся". Страх — це добре. Якщо ти не боїшся, значить, з тобою точно щось трапиться. Я сам боюся кожного виїзду. Цей страх допомагає вижити, але він має бути контрольованим. Зараз основна загроза не арта, а FPV-дрони. Цей звук виводить з рівноваги всіх. Коли небо "чисте" через туман — це щастя.Моя витривалість на війні тримається на розумінні, що за спиною — надійна опора. Для мене це дружина. Вона сама ганяє нам волонтерку, машини, збирає допомогу. "Пробивна" жінка. Мені просто здається, якщо немає підтримки вдома, то на війні значно складніше. Мої доньки, старшій одинадцять, молодшій дев'ять, малюють і перемагають на міжнародних виставках. Старша розмальовує мені гільзи від "Градів".Узагалі, кордон між домом і фронтом для мене давно стерся. Я іноді жартую з дружиною, що з хлопцями в бліндажах провів більше часу, ніж із нею та дітьми. Армія стала моєю другою сім'єю ще у 2015-му. Після війни мрію відкрити щось своє, можливо, школу для військових або охоронну фірму. Дуже хочу, щоб до бойових сержантів і офіцерів, які пройшли все пекло, дослухалися, бо досвід здобувається кров’ю». #ІсторіїВільнихЛюдей #РазомДоПеремоги #ТвояУчастьВажлива🤝 Підтримати Чорних Запорожців💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.