72 ОМБр ім. Чорних Запорожців | Продовжуємо нашу серію матеріалів «Слідами чорних Запорожців». Надворі...

Продовжуємо нашу серію матеріалів «Слідами чорних Запорожців». Надворі квітень 1920 року, набої на вагу золота, коні та військо виснажені, позаду насідають червоні, попереду — добре озброєна ворожа залога міста Вознесенське.І ЧОГО АНДРІЯ ПОПЕРЛО ТУДИ? Спогади Валентина Сім’янцева, бунчужного 3-ї сотні 1-го кінного полку Чорних ЗапорожцівА от ми вже й під самісіньким Вознесенським. Сотник наказав, щоб усі склали набої на купу, — бідно! Перерахували й по-рівному поділили на кожного. Я мав вісім, а припало, як і всім, три. Три набої на рушницю, а в піхоті, казали, і по три не мають, от і воюй! Наказано насадити багнети на рушниці — ніби компенсація за набої. Залягли на орному полі, на м’яку, вже і заскороджену пахучу землицю. Та ось десь далеченько від нас — паку, пак, пак… І за хвилю заграв фронт із другого боку — і праворуч, і ліворуч. Зовсім близько проти нас — густа лава ворога. Куди не глянеш, виблискують постріли. Гукнули гармати, і помалу посунули ми на конях. Спереду — густа рушнична й кулеметна стрілянина. Б’ють їхні гармати, але по комусь, хто за нами. А там нікого немає. Тихенько посуваємося вперед. От-от підемо в атаку, їздці не спускають очей з командира, ждуть команди. І от Запорожці стрясають небо й землю непереможним «Слава!». Летять коні, виблискують шаблі.— І чого Андрія поперло туди? — вигукнув хтось.Видно було, як Андрій Лепеха проскочив фронт і, зробивши коло, вже завертав коня в гущу метушливого змішаного фронту. — Що він робить?!А він узяв рушницю за люфу і почав гатити прикладом, як довбнею. Сокрушав!(За книгою Романа Коваля «Чорні перемагають: Спогади про прадідів козацтва 72-ї бригади»)#СлідамиЧорнихЗапорожців💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.