Ольга Бовкун | Токсична доброзичливість Написати про це допис мене спонукали випадки ...

Токсична доброзичливість Написати про це допис мене спонукали випадки з мого життя. Однак гадаю, тема доволі розповсюджена. І ви вочевидь також з нею мали справу колись при спілкуванні з людьми.♒️ Мова піде про доброзичливість, яка, на перший погляд, є абсолютно невинним явищем, але по факту шкодить як тому, на кого вона спрямована, так і самому добродію.Наприклад, ви пишете книжки (або робите іншу справу), а до вас приходять читачі, і починають невимушено вчити вас життю. Це виявляється у непроханих порадах, ніби "ввічливих" і обережних критичних зауваженнях, за якими насправді ховається бажання людини жорстко переробити вас під своє лекало.Зокрема, може бути коментар такого плану: "Дуже сподобався твір, не дивлячись на те, що місцями непереконливо, трохи наївно та самонадіянно... без образ, але моє прохання — наступного разу не бери таку важку тему..."І таке інше. Ніби, з одного боку, індивід висловлює підтримку і помічає твою працю. А з іншого — конотація самих речень, їх побудова і тон повчання "між рядків" мають дещо маніпулятивний вигляд.Удавана солодкість речей та підкреслено ввічливе ставлення також загалом відштовхують і справляють враження "щось тут не так" при розмові з опонентом.Що цікаво: сам токсичний добродій може навіть не здогадуватися про свій недолік. Він щиро вірить, що все робить правильно, і навіть не усвідомлює цього. Хоча зазвичай, я вважаю, це доволі спеціальна поведінка.Як відрізнити токсичну доброзичливість від звичайної людської душевності? ✔️маніпулятивні фрази (наприклад: "Ти, звісно, можеш все залишити, як є. Але краще я тобі про це скажу, аніж хтось інший");✔️ образи і пошуки в усьому прихованого негативного змісту;✔️ наполягання на тому, що автор має чинити так, як хоче коментатор, приставати на його пропозицію.Токсична доброзичливість — дуже шкідлива річ. Тому важливо одразу її розпізнати та уникати спілкування з її носіями. А ви маєте досвід подібних порад чи критики? Діліться!