Олена Гриневич

1. Я більше не знаю, що таке безперервний сон 8год 😂, щастя якщо я посплю 3год підряд, але вже якось і звиклись2. Вже не виходить просто вибігти кудись рандомно, треба узгоджувати з чоловіком, чи він зможе в цей час посидіти з дитиною і чи не має дзвінків (він працює) 3.Подорожувати стало складніше (не неможливо), але тепер треба враховувати довжину дороги, погоду, час доби ну і сумок стало більше 4.Прогулянки стали не ті, тепер коли ми гуляємо з коляскою, не виходить йти де заманеться, приходиться враховувати де норм дорога і чи немає супер крутих спусків/підйомів Ітд 5.Безкінечне прання - не міф😂. Це реально так, при чому наші з чоловіком речі довго чекають своєї черги, перше стараюсь втримати речі малюка, «по свіжому» так сказати 😆6.Особисті кордони і час на себе стали на вагу золота і цінуються тепер ще більше 😅. Коли чоловік бере дитину на прогулянку, то я максимально стараюсь виключати «мамський режим» і стараюсь робити речі для своєї менталки/ресурсу/реалізаціі/відпочинку. Тобто я в цей час не роблю речі по дому: їжа, прибирання, прання, а - шось роблю для блогу, відпочиваю, знімаю контент чи просто йду гуляти, або спати))7.Вибратись з друзями кудись стало ще складніше 😆(хоч і до цього не було прям легко синхронізувати графіки!), зараз це треба прям супер постаратись

1. Я зразу готувала себе до безсонних ночей, тому коли це прийшло в наше життя я відносно була до цього готова і все не так погано, як я думала що буде 🙃2. Я набагато спокійніше реагую на плач дитини, ніж це було раніше і ніж я думала, що буду реагувати 😅3. Я думала що в перші ж пару днів поїдемо до батьків, щоб нам допомагали з дитиною, але наразі вже 2й тиждень і ми справляємось самі, подивимось, як буде далі 🤪4. Дуже круто, коли чоловік допомагає з дитиною і повністю включений. Коли я годую малюка, Володя годує мене, або коли я йду в душ, Володя з малюком. Це дуже важливо і дуже цінно. Ви обоє рівноцінні батьки і обоє мають брати участь в догляді за дитиною, це супер важливо і я рада що в нас так. 5. Якщо є якісь проблеми чи складності - зразу звертатись до спеціалістів. На початку в мене були проблеми з гв, було боляче годувати. Я довго не думала, знайшла контакт хорошого лактолога серед знайомих і на наступний день була на консультації, де мені все пояснили і показали. Зараз все окей.6. Нова реальність, нова рутина, нові ритуали. До цього ми ще звикаємо. З малюком багато речей стало складніше робити, як от наприклад разом поїсти 😅, або піти рандомно десь на прогулянку, треба враховувати чи малюк ситий і чи партер має змогу з ним провести час, поки тебе нема. 7. На початку трошки хаос в голові, дуже багато чого треба вирішити: свідоцтво, знайти сімейного лікаря, вирішити за усі ті виплати під час декрету, купа всього треба тримати в голові. 8. Важливо прийняти, що малюк плаче, бо йому щось не ок, він тільки так про це може сказати. Можливо через це я якось спокійно відношусь до його сліз, досі стараємось якось розгадати причину: чи голодний, чи якісь газики в животику. На початку це дуже вганяло в ступор, бо ти не знаєш що і як робити, але з часом вже напрацьовуються певні «стратегії»9. Мені дуже відгукнулась думка, яку я недавно десь почула, буквально після пологів: «все колись закінчиться» і ця думка максимально мене повертає в момент тут і зараз, бо за рік я буду скучати за тим, який малюк був маленький, а за 2-4 він вже піде в садочок ітд, тому я максимально стараюсь насолоджуватись цим моментом зараз, бо потім його вже не буде, буде щось зовсім нове 🙃10.В цілому, звісно, батьківство - це непросто і це велика робота, але це і прекрасно 🥹. Дивишся на свого малюка і не віриться, що ще пару днів тому він жив в тебе в животику, а зараз він ось тут: дивиться на тебе, сміється, тримає цими маленькими пальчиками тебе. Це прекрасно і саме це відкладеться в памʼяті надовго🥰