Оленка вєщає

Андейт про те як Оленка намагається не заїбатися працюючи на двох роботах і + ферма-сироварня. Коротко - не дуже виходить. Пістійно мучає сумління, що десь не допрацьовую. Навіть якщо проводжу за компом по 12 годин🤪 Хоча розумію, що з одним проектом я б щось робила не більше як 6 годин. Але ж ці таракашки буйні намагаються постійно доказати, що на одній роботі з мене толку було б більше. Але ми їм не віримо)))Часом вдається навіть продуктивно щось зробити і бачу що не все так погано. Але на одному проекті привалило купа роботи і все треба зробити до середи а краще до вівторка. А я не хоооооочу нічого робити 🫠Ну і звісно ці поїздки зранку і робота в різних рандомних місцях - таке собі. Буду старатися без цього. Або вдома або в Саші. І то так, щоб до нього приїхати ввечері і на ранок зі свіжою головою працювати. Бо після 4х годин в електричках яка вже там робота. Навіть альтернатива в вигляді 2год за кермом не радує. Працівники на фермі не такі самостійні як би мені хотілося. Всі спілкуються через мене. Між собою вирішувати питання не получається. Буду вчити. Ібо нєфіг. По сиру - крутим мутим асортимент. Мені постійно хочеться всього і побільше. А Таня не вивозить. Ітого в нас на продаж сиру реально мало бо багато зіпсованих партій бо щось пішло не по плану і складно відслідкувати де. Тому зараз зменшили асортимент і вчимо ази. + намагаюся виводити логістику відправок - те що визріває довго чи солиться може лежати довго, але інші сири мають термін придатності 10-14 днів. І в ідеалі цей сир відправити людям вже на 2-3й день виробництва - хай в людей в холодильнику лежить а не в мене. Але є нюансик - я багато катаюся а більше завезти на пошту нема кому. + вся ця упаковка, холодогени в т.д. Часом думаю може по місцю продавати і не морочити голову. Але треба рахувати цифри і зусилля. Все хоче час і увагу, а їх нема. Тай таке. Працюємо. В липні справжня відпустка на морьку без робіт і ферми. Треба дотягнути

Офери-хуйофери. Я мабуть з конем так не нервувала як з цими роботами.Вакансій норм мало, конкуренція висока, всі компанії шукають якогось єдинорога, шахеди літають де треба і не треба і ті ж Дубаї і Ізраїль передумують когось наймати в принципі, а деякі клієнти пропадають і не виходять на звʼязок місяцями.Ітого, за останній місяць з цими приколами 2 офери в мене відпали через шахеди і клієнта-пропажу, і 2 офери в процесі - банк перевіряє по службі безпеки, і одні там ведуть перемовини з клієнтами чи ті погодяться що я працюю з інструментами не на 100% як у них. І все це трохи так нервово бо ніби вже все ок але не повірю поки не матиму офер на руках. До того ж банк платить на добру третину менше ніж на попередній роботі, а той другий проект ще взагалі хз чи буде. - я вже навіть хотіла їх поєднувати щоб трохи швидше з боргами розрахуватися. Але ж оферу нема ще жодного.Весь тиждень сиджу на голках чекаю хто що скаже чи раптом обоє не зірвуться в останній момент і мені доведеться знов починати з самого початку - а це ще місяць півтора без грошей. «сьогодні буде офер» від кого? Від проекту на моїй фірмі, де клієнт не підписав договір на розробку і пропав на місяць.З плюсів - зп як до звільнення, робочий ноут, 2 монітори, страховка і доступи до всяких корпоративних програм - все лишається як було. Просто виходить мала місяць відпустки за свій рахунок.З мінусів - тепер треба сказати банку і тому іншому проекту, що соррян - офер можуть не готувати, і купа витрачених нервів. (Два проекти поєднувати не вийде як би мені того не хотілося - та і не настільки хотілося).Ці емоційні гойдалки мене доконають. Але принаймні вже знаю що в червні буде зп. І це прекрасно

Вчора я дізналася, що моя колишня працівниця вже домовилася з власницею нашого місцевого магазинчику про реалізацію сиру. Скоріш за все та буде і в себе в магазині його продавати, і возити в Ірпінь знайомим. Бісить? Бісить. В той час, як я мушу знову витрачати час і тормозити через навчання нової людини, вона на всьому готовенькому вже продає. А я зі своїм перфекціонізмом ще навіть не маю що людям показати, хоча займаюсь цим питанням довше, ніж вона про строваріння в принципі знає. Пф. Тиждень-півтора назад мій сусід заявляв «бери мене на роботу сир варити, нарішаю нам 100-200 л молока в день з ферми, відкриєм фірмовий магазин - будем гребсти бабло лопатою» і все в такому роді. І що я? Відмовила. Бо мені не треба мільйони грошей, не треба бути №1 на ринку, завойовувати закордон. Мої амбіції взагалі не там лежать. Я хочу мати щасливих здорових тварин. Хочу щоб ті, хто обрав жити в селі, мали засоби для існування і не мусили їздити чорт зна куди за грошима. Хочу відновлювати будиночки і зберігати їх історії.Приймати гостей і пригощати своїм сиром зробленим з любовʼю. Навіть якщо його варила не я особисто, але людина яка так само любить моїх кіз і село. І, чесно, коли я оце все згадала, до сраки мені хто там що робить і з ким. Бо для них це просто сир і просто спосіб заробітку. А для мене - це спосіб зробити світ трошечки краще, а людей щасливіше. Всьо. Висказалась.P.S.: завтра будем дегустувати тих пару варіантів, які вдалося зробити і, якщо норм, таки покажем їх людям :) подумати страшно, але я вже придумала зробити «підписку» на наші вдалі експерименти - щотижня 2-3 різних сири на пробу 🤞

О! О) це ж я ще не писала, як до мене приходила пробуватись на роботу місцева баришня з села :) Раніше працювала зав клубом але злобна діловодша підловила її з подружанями, що вона на день села пили в клубі алкоголь і лишили пляшки в мусорці. І ні, на жодні думки мене це не наштовхнуло - то діловодша погана, а так все окіч.Привели її до мене в суботу - ну ніби поспілкувалися, я трохи поспіхом розказала що куди - бо Саша в цей час лагодив насос і я працювала як принеси-подай. Домовилися що в четвер прийде пробувати.Вже дорогою від мене вона моїй сусідці щось там казала що дофіга всього і думала що всі сири в один день робити треба буде. Мене це, звісно, на жодні думки не наштовхнуло.В понеділок скидаю деякі матеріали, відос з інсти з рецептом фети, статті. Всюди сердечка - все бачить. Вівторок - вони бухають бо в неї др.В середу вона мені обриває телефон посеред співбесіди бо їй хтось ляпнув щоб не приходила. Пише в вайбер - я відповідаю але ніхто ж не читає - продовжує наярювати. Знову ж - жодних дзвіночків в мене не дзвенить. Всі відпали походу.В четвер моя сусідка привозить мені 12л ( бо всі рецепти на 10л розраховані) молока по 40!!!!грн за літру, щоб ця баришня могла прийти потренуватися.Приходить ця баришня. Показую що де лежить, то-сьо. Кажу включай той відос в інсті і пробуй робити що і там. Якщо будуть питання - приходь. - А показати?- Там розкажуть кращеПішла займатися своїми справами. Через 5 хв заходжу - вона так і стоїть як її лишила. 0 питань, нічого. Каже я пішла. І всьо) звалює) Вобщєм вона думала що буде це ходити, я буду всі рецепти сама вивчати, а потім їй показувати. Сказати, що давай я пізніше прийду бо не встигну все подивитися? Ні)Спитати що не ясно по відео? Зачєм)Стати може загуглити самій що не ясно? То для слабаків)А я що) а я не вихователька в дит садку) Та й таке) тепер я сама більша гримза на селі))

Маленький апдейт по проектам і всьому-всьому:) - гроші по гранту прийшли і вже всі розійшлися) тепер квест з *: забрати холодильну камеру зі складу, перевозити тільки стоячи, а вона майже 2м висотою, доріг нема і 4-5тис на доставку теж :) - перший сир зробили. Політ нормальний але логістика 🤪 - працівниця живе в сусідньому селі, а дороги то снігом замело то відлигою попливло. До етапу ходити пішки чи їздити на велосипеді ще місяці три а молоко є вже зараз. І сир треба зараз. Тому шукаємо їй будинок в мене під боком. Може навіть купимо- пройшла відбір на грантову програму для жінок-фермерок. Дасть Бог - купим похолоджувач молока. Ну щоб вже зовсім по-професійному 🤘- нарешті розібралися зі звітами в податкову, зробила електронний підпис в податковій(для фг і ТОВ все не як в людей). Але моя бухгалтерка манала той фг і треба буде шукати когось або розбиратися самій. + виявляється ще треба подавати статистику щомісяця 🤪 життя мене до такого не готувало- ситуація з айтішною роботою поки без змін - проходжу співбесіди але поки без результатів. Треба вчити мало не з нуля все що знала і не знала. Таке. - вирішила поставити на паузу етсі - продажів мало, до окупності ще далеко, а оплачувати це все більше нема як . Можливо потім зробимо переоцінку всього і подумаємо як заробляти, а не дарувати людям футболки- ми з чатом гпт прийшли до висновку, що з такою кількістю задач, які я на себе взяла, мені ні вітаміни, ні медитації не допоможуть. Треба ще з себе якось знімати питання і задачі. Які саме і як - хз. Чекати що саме розсосеться не доводиться. Але надія вмирає останньою🤷🏻‍♀️На терапевтичній групі прозвучало «в тебе ніби постійний survival квест» і так воно і є) як і у всієї країни) тільки я створила свій власний квест, в якому маю хоч якийсь мінімальний вплив на результат) і мені це нра :) фігачим далі)

Новини нашого дурдому. лютий 2026:- козенята вирішили не чекати весни і народжуються вже. Наш дит садок налічує вже 4 малявки. Троє з них ще живуть в моїй ванній - гроші по гранту прийшли нарешті але договори-рахунки-туди-сюди - тільки в понеділок підпишу все і нарешті підуть оплати- сир ще не робимо бо як не морози -24, що хочеться впасти в сплячку до весни а треба бігати гріти сантехніку і каналізацію, так сніг, що треба 3-4 дні чекати черги щоб почистили- пройшла навчання медитації щоб заспокоїти нерви - харилась на вчителя і все на світі. Якби б заплатила повну вартість - просила б гроші назад. А так, просто написала злобний відгук) ну зато фірмовий додаток в них непоганий- епопея «заїби всіх, щоб в селі чистили дороги» - новий рівень дорослості) ми з чатом гпт пишемо офіційні запити в селищну раду і готові вже до скарги в районну раду) і за потреби в обласну) фіглі) просто сваритися зі старостою - зайві нєрви) а коли пишу такі штуки відчуваю себе злим генієм))- щоб розбавити моє дууууже нудне життя, мій айтішний клієнт знов пішов бавитися з бюджетами і звісно тестери нікому не треба - так що в мене новий квест «знайти роботу за 4 тижні» бо ж в мене замість фін подушки одна суцільна чорна дира, яка поглинає тупо все що є до останньої копійки- прочитала/ прослухала книгу Unwinding Anxiety + на саунд клауд в автора є плейліст з медиташками і вправами для роботи з тривожністю. Працюєм. бо по суті всі ці медитації - єдина моя надія не дати кукусі улетіти далеко і надовго 🤪Так вони і жили?

- де мій торт і квіти в ліжко? Ображусь і поїду додому піздострадать в обнімку з котами- Я проїбався?- Таки даКоротка замальовка як я зустріла свої 35 :)):) але якщо ви не можете таке заявити своєму партнеру без жодних образ чи предьяв з обох сторін то я хз нащо вам ті стосунки:) Ну а загалом все чікі-пікі)) валяюсь, дивлюсь серіали, їм мороженку від якої морозить і треба ще більше грітися)) Вчора чорт дьорнув прикинути плани на рік - так якісно прикинула що аж зловила тривогу від кількості справ і своїх власних амбіцій)) потім весь вечір не могла заспокоїтись))Але насправді цей рік почався з рішень по здоровʼю і менталочці і саме це мене зараз найбільше надихає - стреси і адреналін я собі завжди знайду) а от спокійно вивозити це життє - оце вищий пілотаж) В планах пройти курс бадів та вітамінів, підняти феритин з 11 до хоча б 60, мати сили на спортик, харчування налагодити) розібратися з тривожністю) може навіть пройти навчання по трансцендентальній медитації (не питайте що то таке але багато хто нахвалює) Якщо вдасться оце от все, то бізнес теж підтягнеться) Ну а якщо хочеться мене потішити якимись безтолковими штуками для душі які мене жаба давить купити, вам сюди https://send.monobank.ua/jar/3TxgVE4rL3

Ну що ж. Нюні трохи попускали чисто раді прілічія (ну бо ж подумки всі 500тис були вже витрачені і в моїх фантазіях в мене вже і лакшері сироварня була, і лакшері кози,  і запас грошей на зарплати працівникам на кілька місяців вперед) і наповертаємося до плану «стартуємо з тим що є» - тобто з 0 грошей, 0 молока і з вікнами з яких дме вітер)))Благо купа людей включаються допомагати) Саша буде робити електрику, годівниці і лавки для доїння козам(місцевих алкашів я до того вже не допускаю) і навіть щось по опаленню в сироварні казав придумає дешево і сердито. Батьки сказали що допоможуть придбати кіз (правда їх доставка з Василькова і годівля на мені, тому треба думати що робити з вже дорослими козликами в цілях економії корму - скоро зʼявиться в продажу козина тушонка 😬 - готуйте грошики - заодно і гроші для купівлі тари і упаковок них матеріалів може заробим))) Ще одного друга попросила допомогти по сантехніці :) ну а що) викручуємося як можем) Правда від склопакетів в сироварні доведеться поки відмовитися 😬(на секундочку, сироварня - веранда де половина сніги -тупо вікна в одну шибку, які ще й випадають часом) Але в хід піде стьоганий синтепон і радіаторна фольга - тупо заклею нафіг все до кращих часів(ідею підгледіла на аліку але мій варік вкладеться в 1000грн на 5 -7 метрів вікон і 3 дні доставки) Гроші по гранту від держави ще ніяк не почну тринькати бо ще тільки рахунок в банку мають відкрити в понеділок, якщо пощастить. Та і навіть так, термін виготовлення автоматичної сироварні - 4-5 тижнів. Так що замовила сьогодні ще каструлі на 17 і на 25 л молока - почнем поки в них працювати. А що робить. Все одно як світла не буде то та сироварня нам тільки як предмет інтерʼєру. Принаймні до поки не заробим на генератор 🤪А так. Закваски є, форми для сиру є, ph- метр, тех карти - все є. Може як пощастить то доїльний апарат і холодильник будуть протягом тижня. Стіни в сироварні пофарбую - фарба вже їде. Працівниця вже чекає коли виходити на роботу. Що ще треба? Не лакшері, але в кращих традиціях «ми починали на колінці, вдома на кухні». Піпл таке любить 🤷🏻‍♀️

ПонеділокПідйом 5:30 - світла нема. В 6 виїзд щоб на 8 ранку бути вже на складі.Я вперше за кремом машини з прицепом. Саша з усіх сил старається не душнити бо покусаю. Але спали всі погано тому їдем мовчки - інстинкт самозбереження помножений на зайоб беруть верх.Їдем. Навіть вдалося нормально заїхати попити чаю і зʼїсти хот дог.Приїхали до складу навіть майже не петляючи(один круг - не рахується)Дзвінок: - а до вас вже виходив зав виробництва?- ні- Ваше замовлення не готове. Зачекаєте годинку?- !?!?!?!Понеділок. Робочий день. І мені і Саші ще треба попрацювати на своїй нудній айтішній роботі. Ми там в 8 ранку щоб встигнути все!А ці казали що ще в четвер можна було забирати, а тут в понеділок і не готово!Більше того. З 5 одиниць: 2 великих стелажів, великий стіл, величезна мийка на дві раковини і поличка; готова тільки поличка! Сварюся, але кажу - везіть мені тепер це все самі.Я ж чого цю всю цю схему з прицепом ввязалася?Бо вони мені нарахували доставку 4500грн!!!за 80 км!Мовчу канєшн що запчастина до фаркопа Х2 + встановлення обійшлися мені 6+тис + дизель покататися туди-сюди )) але це ж тіпа назавжди - зможу тепер прицеп брати постійно. Короче. Їх спасло тільки те, що вони погодилися везти все самі. Навіть Саша не виходив сваритися ) а він то любить і вміє (думаю все ж таки поганий сон + зайоб а не віра в мою здатність порішати)Покатали прицеп по київській обл. Як взяли - так і віддали - пустим і брудним після сміття.Приїхали додому - світла так і нема. Підключили хоч якось щоб хоч щось працювало (по старій схемі але автомат тепер тупо висить в повітрі на веранді) Зібрали манатки і поїхали туди де є гарячий душ, світло і інтернет - до Саші додому.Десь в час дня дзвонить чувак - «я вже тут у вас в селі - далі не поїду там дороги нема».Звісно ж, попередити що виїжджає зі складу - не панська то справа. Видзвонюю сусіда з помічником - мчать на всіх парах розгружати машину. Ітого, в мене тепер в дворі стоїть під клейоночкою нержавейка на 30тис грн. Всіма правдами-неправдами таки добралася до мене - але я ще хз що по якості - просила подивитися сусіда але хз. Ну а по електриці буде ще дубль два. Але сподіваюся в більш спокійних умовах.На виставку вже звісно ніхто не поїхав - хочеться сказати, що в Київ я найближчим часом ні ногою, але завтра ще повторний заїзд на сто - збираюся з силами знов стояти в тянучках і поліняти на пару тис грн яких тупо нєєєєт🫠 але краще так, ніж евакуатор з села одного прекрасного дня.А поки що у вільний від роботи час - сплю і їм. Бо ну його нафіг ті пригоди. Найближчим часом жодних багатоходовочок. І не більше одного напряга на тиждень.

Маленькі перемоги рішають 🤩Ще буквально сьогодні зранку дратувалася на все і вся бо роботи багато, фінанси піджимають, всі інвестиції грошей, праці і уваги поки залишаються просто інвестиціями. Але. - Нарешті доїхала додому ( не питайте) але реально скучила) - Зайшли гроші з грантуІ понеслось 🥰- домовилася за покупку кіз- поміряла розміри веранди, щоб порахувати кількість утеплення- заклеїла шибку(це звісно не те ж що поміняти її зовсім але не сквозить і на тому дякую)- вчепила впавше жалюзі(більш як пів року чекало) - зробила сторітел в інсті про грант(хто пропустив - йдіть читайте)- зареєструвалася на форум про козівництво- поставила нову порцію комбучі- підшаманила паркан і собачі ями в дворі- замутила козам годівницю з сіна- вручила сусідці її новий мопед 🛵 - закинула прання - гарно оформила тюль щоб не звисала над газовим конвектором - записалася в чергу до нутриціологаМоже щось ще але я хз вже) це і так все десь з часу дня по от зараз))І ні) роботи тут нема) ну бо от так сталося)))))