На серці без перебільшення страшний біль. Ніби те що не дозволяв собі усвідомити давно стало безповоротним і безкомпромісним. Олександр Куліковський мого близького друга, помічника і побратима більше немає серед нас. Підтвердилася загибель одного з найкращих і найпорядніших людей сьогодення.

Завдяки Олександру було втілене багато законодавчих ініціатив і цього і минулого скликання. Одне з найважливіших це допомога дітям з вадами слухи при народженні, за яку ми разом боролися і врешті втілили в життя. Олександр боровся за зелені зони столиці і проти незаконних забудов. Вірим за разом зробимо довгоочікувану систему переробки сміття в Україні. Займався люстрацією від про москальських агентів. Декомунізацією та боротьбою з радянщиною та ростками російської культурною окупації. Разом не дозволяли басті (Василь вакуленко) та іншим про путінським артистам виступати в наших містах. Та безліч іншого чого багато хто не робив. Починали разом з 2010 року в ГО «Всеукраїнська Люстрація».

З першого дня повномасштабного вторгнення він не втік на західну чи закордон а одразу став на захист рідної землі. Був одним з перших хто створював «Оборону Голосієво». Разом ми розвозили їжу для тисяч людей Голосіївського району в найтяжчі часи. Перші заїжджали в Котюжану та інші населені пункти Бучанського району. Разом виловлювали дрг та вели чергування на блокпостах столиці. Коли я поїхав на схід він неодноразово приїжджав до мене на бойові. А потім приєднався до Голосіївського 204 батальйону.

Олександр Куліковський це неймовірний приклад втілення слів що війна забирає найкращих. Націоналіст, високо інтелектуальна людина і справжній друг. Чудовий батько, люблячий чоловік. Він назавжди захищатиме нас з небес.

Памʼятаю як ми разом коли думали що виходу вже немає і мабуть загинемо всеодно продовжував мріяти про те скільки ми ще зробимо після війни.

Герої не вмирають!