Не відвертиться Мадлена від вечірнього уляля 🤭

Розкішниця для імператора
— Мадлено, ти з мене дурепу не зробиш, — упевнено сказала Елоїза. — Ніяких місячних у тебе немає, а твою жалюгідну подобу з гранатових зернят я викинула. Сьогодні ми приведемо тебе в такий стан, щоб імператор узагалі не хотів дивитися на інших Розкішниць…
Я похолола. Брут! Це ж чистої води Брут!
— Але я не хочу! — пошепки запротестувала я.
— Захочеш! — погрозливо тупнула ногою дівчина. — Благаю тебе, Мадлено, скільки він там протримається? Дві хвилинки, заплющила очі, уявила смачний пончик — і справу зроблено. У тебе все одно немає вибору, а своїми витівками ти ще й мене підставляєш.
Я похнюпилася. Певним чином Елоїза мала рацію, звісно.
— Та хто б дізнався, — буркнула я, поки дівчина діставала подаровану мені нещодавно сукню.
— Лікар, — шикнула вона на мене. — Чи ти думаєш, імператор іще не віддав наказу показати тебе палацовим лікарям? Я ледве їх відмовила, випросивши відстрочку до вечора. Сама визнаєш, що тоді вже все.
— Але ж гранат…
— Мадлено! — погрозливо глянула на мене Елоїза, і я прикусила язика.

Пі. Сі. І подаруночок від Мар'яни Долі!

Читати далі: https://booknet.ua/book/rozkshnicya-dlya-mperatora-b459174