🧠 Скільки коштує скринінг? І чому «у нас нічого іншого немає» — це не виправданняНещодавно спілкувався з одним із авторів досить відомого короткого скринінгового інструменту. Людина попросила за право використання суму, яка когось може здивувати: 20–60 тисяч доларів на рік. Або розтермінувати це на три роки (це була спецумова для України). Для американського ринку це нормально і зрозуміло. Для нашого — здається недосяжним. І це при тому, що це скринінг вільно, але нелегально розповсюджується багатьма (поважними) українськими психолагами та психотерапевтами. Деякі навіть використовують його як «воронку продажів» на власному сайті.Хочу пояснити, чому ця «космічна» сума насправді є ознакою здорового ринку, а не жадібності.📊 Існує дві основні моделі монетизації тестових методик. Перша — продаж прав великому видавництву. У світі їх близько 10 у топі: Pearson, PAR, Hogrefe та інші. Вони беруть на себе дистрибуцію, стандартизацію, підтримку. Друга — автор розповсюджує самостійно і контрактує напряму. Зараз все більше авторів обирають другий шлях — особливо якщо вдається(це складно) потрапити в систему електронних медичних записів американських клінік. Там психолог або психіатр просто призначає тест у кілька кліків, навіть не замислюючись про його вартість. Ліцензія вже вбудована в систему.Я в цій сфері вже майже 18 років. І можу сказати: наші практики здебільшого просто поза цим контекстом. Не тому що їм байдуже — а тому що вони ніколи не були частиною видавничого процесу, не мали контакту з авторами, не розуміють, як влаштований ринок психодіагностики.Результат — сумно знайома картина: беруть чужий інструмент, розповсюджують безкоштовно, виправдовуючись «у нас нічого іншого немає». Це зрозуміло як симптом. Але це не виправдання, і це не стратегія.⚠️ Без цивілізованих відносин між авторами, видавцями і практиками не буде розвитку ні ринку, ні власних українських розробок. Американські автори пишуть тести, бо знають: на цьому можна заробити. Наші автори найчастіше навіть не розглядають цю опцію — бо ринку (майже) немає, і немає прецедентів.Локальні видавництва, ліцензійні договори, інтеграція у клінічні системи — це наступний рівень, який прийде, коли ринок дозріє. Але дозріти він може лише тоді, коли ми перестанемо робити вигляд, що інтелектуальна власність у психодіагностиці — це щось необов'язкове.Маємо рухатись у цьому напрямку. Повільно, але рухатись. А на відео моя колега Анжеліка в іронічній манері популярно розказує «що таке якісна психодіагностика насправді».