🇨🇭Як найменша мова Швейцарії розпалила багаторічний конфліктМій улюблений жанр статей у The New Yorker — великий соковитий розбір теми, про яку ніколи раніше не задумувався. Недавній приклад: матеріал Саймона Акама «Дуже велика битва за дуже маленьку мову» — репортаж про романшську мову у Швейцарії.Зі школи ми пам’ятаємо, що у Швейцарії чотири офіційні мови: французька, німецька, італійська, і ще якась. Ця четверта — це романшська: дуже маленька мова, якою говорять десь 40 тисяч людей, тобто менше відсотка населення країни, і здебільшого в одному великому кантоні Граубюнден (або Грізон) на півдні Швейцарії. Це «уламок пізньолатинської розмовної мови, який уникнув стандартизації здебільшого завдяки тому, що був захований в Альпах».Як пише автор, романшську визнали офіційною у 1938 році, але тоді це був здебільшого символічний крок, бо не існувало одного писемного стандарту; маленька мова поділяється на низку ще менших діалектів. У вісімдесятих-дев’яностих з’явилися реформатори, які спробували уніфікувати п’ять основних діалектів романшської. Для головного героя репортажу — 79-річного Бернарда Катомаса — це справа його життя. Результатом став новий уніфікований варіант мови, який об’єднує усі ключові діалекти.Утім, уніфікація стала предметом палкої боротьби і вдалася лише частково: наприклад, в офіційних документах. Перевести на уніфікований варіант навчання у школах не вийшло — батьки обурилися (не без допомоги організованої кампанії противників уніфікації), що їхні діти забувають рідну мову, чи точніше рідний діалект.Відтак вийшла ідеальна ілюстрація до відомого коміксу xkcd про стандарти. Якщо раніше у Граубюндені друкували підручники кожним із п’яти діалектів, то тепер друкують п’ятьма діалектами + ще уніфікованим варіантом.Як розповідає один викладач автору статті, «ми друкуємо вісім наборів підручників» (крім шести варіантів романшською, ще німецькою та італійською); при цьому підручники для найменшого діалекту використовуються лише в одній школі. Головна романшська газета, за словами її видавця, є єдиною газетою у світі, яка поєднує шість мовних версій в одному випуску (а реклама друкується здебільшого німецькою).Звичайно, Швейцарія — багата країна, яка може собі це все дозволити. «З 1950-х років Граубюнден перетворився з бідного сільського регіону на заможний альпійський край завдяки туризму, високотехнологічним галузям промисловості та гідроенергетиці. Сьогодні його бюджет — 3,9 мільярда доларів. На тлі цього, як сказав мені… державний службовець кантону, сума, що витрачається на підтримку мови меншини, є “крихітною”.»Відкрите питання — як на це все вплине епоха ШІ-перекладу. Тут змішані сигнали: ранні технологічні рішення схиляються до уніфікації, але висновки робити рано: можливо, навпаки потужний і легко доступний ШІ-переклад майбутнього (якщо він існуватиме) зможе підтримати попит на кожен локальний діалект, особливо на такому заможному ринку.▪️Читати повну статтю (~25 хвилин)