Огляд аналітики | ​​Традиція псевдонімів в українському війську сягає корінням часів коз...

​​Традиція псевдонімів в українському війську сягає корінням часів козацтва, коли втікачі на Січ отримували нові імена, часто іронічні, як-от Горбоніс чи Туз. Цей звичай продовжили підпільники УВО та УПА, використовуючи псевдо для конспірації. Командири, як Роман Шухевич, мали по декілька позивних («Тур», «Тарас Чупринка»).Сьогодні позивні — це і про безпеку в радіоефірі, і про зручність. Майже всі 880 тисяч військових мають свої клички, окрім деяких штабістів. Навіть головнокомандувачі мали свої: Олександр Сирський — «Барс», а Валерій Залужний — «Волонтер».Як народжуються позивні?• Через курйозні ситуації: боєць, який уночі вибігав курити напівголий, став «Стриптизом». Інший, який тікав з позицій у класичних туфлях, отримав псевдо «Мажор».• Через професію чи зовнішність: високий боєць УНА-УНСО Ігор Мазур став «Тополею».• За власним вибором: дехто обирає імена улюблених персонажів, як-от «Морті» з мультсеріалу.Іноді позивний може бути несподіваним: оператор дронів, який полював на корейських найманців, отримав псевдо «Лічхандон» на честь корейського режисера.------------------Дорогі захисники й захисниці!Дякуємо вам за життя, свободу і нові світанки.Ви — наша сила і надія.Пам’ятаємо тих, хто віддав найдорожче.Хай Бог береже вас і рідних.Слава Україні!🧿 @ohliad