Трошки минуло часу, і зараз ще більше усвідомлення вчорашніх подій🤔

ТРИ ХЛОПЧИКИ, мої онуки народилися в Києві, ХЛОПЧИКИ - які всі дні ВІЙНИ переживали спільно з нами блекаути, сирени, знають що таке шахеди і ракети, спали і сплять часто в паркінгу... ТРЬОХ ХЛОПЧИКІВ ми не вивезли ні в Ізраїль, ні в Британію, ні кудись (з повагою до країн, звісно)... ТІ, ХТО ПРИЙМАВ РІШЕННЯ ЙТИ ЗІ ЗБРОЄЮ В КВАРТИРУ ДО ДІТЕЙ, ТОЧНО ВЖЕ ДАВНО ВСІХ СВОЇХ ВИВІЗ, ТОЧНО НЕ МАВ І НЕ МАЄ І ГРАМУ РОЗУМІННЯ ЯК ЗАРАЗ МОЛОДІЙ РОДИНІ ТЯЖКО, бо їх троє і вони маленькі, навіть вночі не можуть самостійно спускатись в паркінг... Я, можливо, мала б допомогти їм пережити ці страшні роки війни де-інде, та МИ цього НЕ ЗРОБИЛИ. Діти завжди орієнтувалися на мене. А я не могла скласти мандат щоб виїхати. І коли вчора мій онук хотів викликати 102, бо він впевнений, що зайшли зі зброєю бандити, я відповіла що не потрібно, все буде добре. Наразі, я впевнена, що добре в НАШІЙ КРАЇНІ БУДЕ НЕ СКОРО. ХТО буде захищати країну в майбутньому, ХТО ЯК НЕ МОЇ ТРОЄ ХЛОПЧИКІВ??? Тим паче, середній, якому вчора виповнилось 6 років МРІЄ бути військовим і вже з ним займаються.... До речі, жодної допомоги на всіх трьох дітей (жодної виплати ні при народженні, ні щомісячних протягом трьох років), молоді батьки НЕ отримували. Я їм сказала, що ВИ впораєтеся. І ще, на останок, я не склала мандат тоді, зараз - тим більше. Трибуна моя!

📝

Ніна Южаніна🇪🇺

Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!