Народ, раночку! Скучили за мною?!Тут мала бути довга історія про моє річне мовчання, цифрову аскезу чи пошук сенсів десь на Балі, але правда прозаїчніша - я просто загубив пароль доступу до цього чату. А Марта поновила мені його тільки сьогодні, і то в обмін на обіцянку не нервуватись і не звільняти Юзика. До чого б це…?А знаєте, що стало найбільш вагомим стимулом повернути нашу з вами прогресивну комунікацію в чаті? Ні, це не прохання HR-команди  про "посилення стратегії спілкування" і не квартальний звіт Марти про всі офісні факапи. Мене повернула до життя Тьотя Галя. Минулого тижня вона зайшла в мій кабінет, мовчки відсунула мій ноутбук мокрою ганчіркою і сказала: "Шеф, ви або пишіть щось у свій інтернет, або звільняйте стіл - мені тут треба пилюку витерти, бо вже певно павуки заселилися".Тому я знову на зв’язку. Буде багато новин, трохи робочого тиску і, можливо, навіть премії (але Марта каже, що зараз я як завжди жартую).Повертаємось до роботи.Кажуть, якщо в офісному чаті рік не з'являється пост від директора, десь у світі сумує один HR і радіє один Юзик. Я мовчав занадто довго, але сьогодні мій "режим тиші" офіційно закінчився. Пароль відновлено, ілюзії вашого інформаційного спокою - анульовано.P.S. Хто розлив чай на принтер у лютому минулого року? Я досі чекаю щиросердного зізнання в особисті.