Закономірно, що коли в процесі виробництва забруднюються водні ресурси, то здоров’я людей, що споживають цю воду, починає погіршуватися. Вода питна – це продукт, який повинен відповідати гігієнічним вимогам. Вода має бути безпечною в епідемічному та радіаційному відношенні, мати сприятливі органолептичні показники та нешкідливий хімічний склад. Контролю підлягає вода, призначена для задоволення питних і господарсько-побутових потреб на всіх стадіях її виробництва та доведення до споживачів, а також об’єкти централізованого питного водопостачання, у тому числі очисні  споруди, насосні станції, водопровідні мережі, інші об’єкти нецентралізованого питного водопостачання (шахтні колодязі, свердловини). Згідно з чинним законодавством (стаття 44 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та статтею 26  Закону України «Про систему громадського здоровя») виробничий (постійний) контроль за показниками безпечності та якості питної води покладений на суб’єкт господарювання, який надає послугу з водопостачання.         Якість води регламентується різними нормативними документами, основними з яких є:  - Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 р. №2918-III;  - ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», затверджені наказом МОЗ №400 від 12.05.2010 р.; -  ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування».Відповідно до цих нормативно-правових актів, кожна інженерна споруда нецентралізованого водопостачання (колодязь, бювет, каптаж джерела) повинна мати санітарний паспорт, у якому вказано власника, кількість користувачів, дату введення в експлуатацію і останнього ремонту, технічні показники, санітарно-гігієнічну характеристику, відомості про державний санітарно-епідеміологічний нагляд за утриманням джерела. Для здійснення централізованого водопостачання та водовідведення необхідно отримувати ліцензію. Для цього організація повинна мати: необхідну матеріально-технічну базу, персонал відповідної кількості із необхідним освітнім та кваліфікаційним рівнем, атестовану лабораторію для виробничого контролю (або договір з такою лабораторією), відомості про обсяги видобування, виробництва та транспортування води, прилади для її обліку, відомості про технічні характеристики мереж, споруд та інших об’єктів, їхні схеми.Якість води, яку споживають люди , контролюють з певною періодичністю залежно від кількості абонентів та виду постачання (централізоване, нецентралізоване), відповідно до вимог ДСанПіН 2.2.4-171-10. Вміст шкідливих речовин у воді як централізованого водопостачання, так і нецентралізованого не повинен перевищувати гранично припустимих норм, вказаних у ДСанПіН 2.2.4-171-10. Відповідно до визначеного вмісту шкідливих речовин у воді потрібно усувати їх наявність шляхом встановлення фільтрів на джерела водопостачання. Останнім часом з’явилася велика кількість бутильованої води, фільтрів для очищення від різних видів забруднень, в тому числі важких металів. Це дає змогу споживачеві отримати воду гарної якості й цілком корисну для здоров’я.           Щоб по­пе­ре­ди­ти за­ра­жен­ня через воду, не­об­хідно дот­ри­му­ва­ти­ся еле­мен­тарних пра­вил:- для пиття використовувати тільки кип’ячену або бутильовану воду;- не пити воду з випадкових джерел;- при заміських прогулянках мати з собою достатній індивідуальний запас питної води;- воду для приготування їжі і господарських потреб брати тільки з перевірених джерел;- не пити воду з водопроводу, призначеного для технічних цілей;- кип’ятити воду, взяту з відкритої водойми для пиття, миття фруктів, ягід чи посуду (хвороботворні мікроорганізми здатні протягом місяця і навіть більш жити і розмножуватися у воді);- купатися тільки в спеціально відведених місцях.