Шамани в політиці Індонезії 🇮🇩

В Індонезії шаман (dukun) не є периферійною фігурою традиційної культури: його практики продовжують функціонувати й у сучасній політиці. Як показує Агус Тріхартоно, після падіння режиму Сухарто 1998 року та запровадження прямих виборів шамани не зникли, а пристосувалися до нової політичної інфраструктури.
Їхня функція частково нагадує роботу політичних консультантів, але ґрунтується на іншій епістемології: pollster визначає електоральні настрої, тоді як шаман працює з pulung — сакральною легітимацією влади, проводить ритуали захисту кандидата, використовує замовляння, амулети, susuk та звернення до духів. Під час виборів ритуали могли проводитися навіть безпосередньо на виборчих дільницях.
Парадокс полягає в тому, що політики часто приховують співпрацю з шаманами, побоюючись звинувачень у shirk (Індонезія все ж мусульманська країна) — ідолопоклонстві, хоча сама практика залишається соціально прийнятною. Тому індонезійський випадок показує, що модернізація політичних інститутів не обов'язково витісняє магіко-релігійні практики: вони можуть інтегруватися в сучасну політику як паралельний механізм отримання захисту, престижу та сакральної легітимності.