Буду знов нудити про несправедливість щодо жінок, сорі.У 2026 році значна частина того, що медицина знає про жіноче тіло — це екстраполяція з досліджень на тваринах. Я вже писала, що повна анатомія клітора була описана лише у 1998 році австралійською урологинею Гелен О'Коннелл, яка нарешті вирішила подивитися уважніше, ніж її попередники. До цього вважалося, що орган, який існує виключно для задоволення тв не має жодної репродуктивної функції, не вартий детального вивчення. Результат цієї байдужості цілком конкретний: хірурги пошкоджували його під час операцій, бо не знали, де він знаходиться. Жінки відповідно втрачали чутливість назавжди. Мова не про середньовіччя, це хірургія кінця ХХ століття.Ендометріоз мучить від 10 до 15% жінок репродуктивного віку. Золотий стандарт діагностики — лапароскопія, тобто хірургічне втручання. Простого аналізу крові не існує, бо немає підтверджених маркерів. Чому немає маркерів? Бо механізми роботи ендометрія in vivo досі не вивчені достатньо. Натомість у науковій літературі є дані про ендометріоз у овець, які слугують моделлю для розуміння хвороби у жінок. Овець. У 2026 році.Тазове дно жінки — одна з найменш вивчених структур у клінічній медицині. Не існує жодного неінвазивного тесту, який би до пологів передбачив ризик пролапсу органів або нетримання сечі. Більшість анатомічних даних отримані з досліджень на трупах літніх жінок, які вже мали пролапс, тобто наука вивчає наслідок, не маючи уявлення про механізм. Функціональні ж моделі будуються на щурах, хоча щурячий скелет чотирилапий, а навантаження на тазове дно принципово інше. Результат: мільйони жінок після пологів отримують діагноз постфактум та реабілітацію, яка розроблялася без найважливішого розуміння того, що саме відбулося всередині.Менструальна кров містить стовбурові клітини, онкомаркери і гормональний профіль. Вона могла б стати джерелом неінвазивної діагностики раку ендометрія — безболісної та дешевої альтернативи біопсії. Але більшість досліджень обходять її стороною як «незручний матеріал» і беруть венозну кров — ту, що є і в чоловіків, і саме тому давно стандартизовану.Дози більшості медикаментів розраховані на «стандартного пацієнта»: 70 кг, 180 см, чоловічий метаболізм. Жінки отримують ті самі дози при іншому гормональному фоні, іншому відсотку жирової тканини та іншій швидкості виведення речовин. Побічні ефекти у жінок реєструються в 2–3 рази частіше. Снодійне діє довше. Знеболювальне — інакше. Це давно відомо і постійно фіксується, але досі не враховується в протоколах.Симптоми інфаркту міокарда у жінок — не класичний біль у грудях, а біль між лопатками, нудота, незрозуміла втома. Класичний опис інфаркту, яким досі користуються кардіологи, написаний на основі досліджень чоловіків у 1950-х роках минулого сторіччя. Жінки з цими симптомами отримують направлення до невролога або рекомендацію «менше нервувати» і повертаються додому помирати з невиявленим некрозом серцевого м'яза.Це не просто прогалини у знаннях, а системне рішення про те, чиє тіло вважається нормою, а чиє скоріш відхиленням від неї, яке до того ж надто складно вивчати. І поки медичні університети не переглянуть підручники, а клінічні дослідження не стануть обов'язково включати жінок репродуктивного віку як окрему групу — ми лікуватимемо жінок за протоколами, написаними не для них.Наступного разу, коли почуєш від лікаря у відповідь на свою скаргу: «це норма, у всіх так», варто уточнити: у яких саме «усіх» це вивчали. Відповідь може виявитися несподіваною.За можливості будьласочка, поширте мій контент та підпишіться на мій канал аби не загубити🥹