ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!Останніми днями сиплються трагічні звістки на Нововодолазьку громаду, як вишневий цвіт навесні, щедро насипають горя кляті сусіди в наші сім’ї. І не видно ні кінця, ні краю тому болю, що несуть непоправні втрати рідних. З глибоким сумом та скорботою сповіщаємо про смерть нашого мужнього Захисника, відважного воїна Сопіна Миколи Дмитровича, 13.09.1966 року народження, головного сержанта взводу управління начальника протиповітряної оборони Збройних Сил України. Тяжка хвороба завадила йому виконати свою найважливішу справу – вигнати окупантів з Батьківщини назавжди. Він помер 3 грудня, знаходячись на лікуванні в ДУ « Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України» в м.Харкові. Народився і виріс Микола Дмитрович Сопін у Запоріжжі. Він був із тих справжніх воїнів, що здатні свідомо взяти на себе відповідальність і роками боротись на полі бою за рідну землю. Наш Герой чітко розумів своє місце у цьому кривавому коловороті військових дій, в якому знаходився з 2014 року. Він робив усе від нього залежне, щоб наблизити Перемогу. За відмінне виконання обов’язків був нагороджений медалями «Ветеран служби», «20 років сумлінної служби» та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест». Саме військова служба привела його на Нововодолажчину на самому початку повномасштабної війни. Насправді доленосними стали для нього ці дні, які з одного боку були найдзвичайно важкими, а з іншого... Він зустрів тут свою майбутню дружину, підтримував і допомагав їй у волонтерській справі. Вони знайшли один одного, згодом одружились та мріяли про щасливе життя під мирним небом. Вона була йому надійним тилом, а він вразив її своєю надійністю, турботою, ніжністю та відчуттям справжнього чоловічого захисту. Відтепер знову все по іншому…втрачені всі надії та сподівання, холодний вітер віє у душі та неймовірна туга оселилась на серці. Чому такий короткий його вік, чому таке швидкоплинне щастя?...Назавжди в пам’яті тих, хто був знайомий із Миколою Дмитровичем залишаться його добрі очі та усміхнене обличчя, його доброта та чуйність, виняткова здатність першим приходити на допомогу, бути надійною опорою близьким та побратимам. Наш святий обов’язок берегти світлі спогади та гідно вшановувати всіх, хто пройшовши дорогами війни тисячі кілометрів, знайшов свій війчний спокій на нашій рідній землі. Низький уклін старшому сержанту Миколі Сопіну за особистий внесок у захист нашої держави та виборювання миру для українців, відвагу та мужність. ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!!!