ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!Невблаганний час рахує дні, години, хвилини. Цей відлік для кожного має своє значення, особливо коли навколо війна і страшна реальність диктує свої умови. Надзвичайно довго тягнеться час, коли чекаєш додому з фронту рідну людину, хоча б якусь звістку, коли тиша невимовною тугою лягає на серце. Ще 16 грудня 2024 року, під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Новоіванівка Курської області, загинув наш земляк Герман Олександр Васильович, 08.04.1978 року народження, головний сержант механізованого взводу механізованого батальйону Збройних Сил України. Під час великого обміну тілами в червні 2025 року, його вдалося повернути на рідну землю. Але тільки днями з’явилась можливість організувати поховання, провести Героя в останню путь з усіма почестями, на які він заслуговує. Бойовий шлях Олександра розпочався ще в 2014 році й з того часу він був нерозлучний з військовою справою. На початку повномасштабного вторгнення працював у військкоматі, близько до серця сприймаючи все, що відбувалось. Він був справжнім патріотом, тож добровільно пішов на фронт і опинившись на передовій, ніколи не ховався за спини побратимів. Мужньо боронив нашу державу та нас із вами під Бахмутом, Часовим Яром, на гарячому Донецькому напрямку, а згодом на Курщині. За сумлінну військову службу був нагороджений відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції», «За оборону України», численними Грамотами та Подяками. Виріс Олександр у Федорівці, там прожив найбільше років свого життя. Увесь цей час на нього завжди чекали батьки, донька та дружина, для яких життя взимку минулого року змінило свій колір на чорний. З того часу як із ним перервався зв’язок, як збирали по крихті інформацію, а потім як робили все від них залежне, щоб повернути його тіло. Не знаходила собі місця весь цей час донька, для якої тато завжди був близькою за духом людиною, прикладом та авторитетом. Вона навіть обрала собі таку професію, стала військовою. Немає меж розпачу дружини, для якої він був надійною опорою. Скільки пролито сліз рідними нашого Захисника –героя. Рідний брат та дві сестри, їх сім’ї, сумуватимуть за ним. Довіку залишиться зраненим серце мами, ще не раз озветься пекучим болем у душі доньки відсутність тата. Їм усім його не вистачатиме. Відданий військовій справі, по-справжньому сміливий, відповідальний Олександр Герман захищав від ненависного ворога в першу чергу український народ та своїх рідних, віддавши найдорожче – своє життя. Його мужність та героїзм назавжди у нашій пам’яті. Рідні, близькі та всі, хто його знав, завжди пам’ятатимуть яким він був оптимістом, з добрим та щирим серцем, завжди на позитиві, вірним товаришем, рішучим та енергійним, до глибини душі та останнього подиху - вірним патріотом своєї Батьківщини. ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!!!