Привітала у родинному чаті маму і старшу доньку з Днем учителя. А мама нагадує, що молодша донька теж вчителює...

І я така - точно, у неї ж репетиторство, і тихою сапою вже заповнений весь графік. Я деколи підслуховую під дверима, вона називає дітей на "ви", хоч ці діти не набагато молодші за неї. І так щиро радіє, коли в учнів починає виходити та математика.

"Мам, ти уявляєш, йому просто треба було нормально пояснити. І він зрозумів, що тут нічого складного. Уявляєш?!"

Це династія як вона є. Жінкам нашого роду призначено вчителювати. Я уникла цього призначення тільки і виключно тому, що опинилася після університету з немовлям на руках. Мені треба було заробляти тут і зараз, а заробіток і школа у 90х не поєднувалися.

Це супер вдячна справа. Мало де за такий короткий час можна побачити такі щедрі плоди своєї праці. Мені здається, вчителів розуміють тільки садівники. Ти даєш поштовх, трошки прихиляєш небо на початку, а далі воно вкорінюється, робиться сильним і самостійним, перевершує очікування.

Я вітаю усіх, хто повірив у себе, повірив у дітей і не зрадив своєму покликанню. Захоплююсь вами і трохи заздрю.