Справи мої на городі стрімко покращилися відтоді, як я найняла двох сусідок на полоття.Причому це я завжди повторювала, що не женуся за званням найкращого городу на селі, щось та й виросте. Але у цих двох пань зовсім інша філософія - ну або інші стандарти якості.Коротше, я довкола них ходжу навшпиньки і навіть не дихаю, щоб не вспугнуть. Сьогодні завдяки їхнім зусиллям у мене з'явився вільний час, аж півгодини, і ми з дітьми пішли на болото. Тобто це воно так називається, "болото", а насправді це прекрасне чисте озеро з облаштованими зонами відпочинку, альтанкою, дерев'яними шезлонгами, піщаним пляжем та насадженнями. Всім цим займається інший сусід, ветеран війни. Він отримав тяжке поранення і довго лікувався у Німеччині. І там надивився на те, як громади займаються благоустроєм своїх зон відпочинку. І йому так це сподобалося, що після повернення додому і демобілізації він взявся за болото. Вивіз звідси тонни сміття, розчистив від чагарів, весь час щось удосконалює. Підключитися інші люди, кидають гроші у спеціальну банку для найму техніки. Ми теж з радістю долучилися, розцінивши це як вхідний внесок на територію. Але все одно основну роботу робить військовий. Він мені сказав, що це сенс його життя.Той випадок, коли людина з фронту прийшла - порядок навела.