Сьогодні замість автографа одній пані написала: "Ви ще побачите кінець війни, і він вам сподобається".Коли йшла повз Батьківщину на подію до Справи Громад, аж сироти на шкірі сипонули. Таке враження, що повітря тремтіло від напруги.Яка вона там стоїть зі щитом і мечем, обличчям на схід! Ну реально ж захищає Місто, це відчувається. Побачила кількох знайомих, з кимось встигла обійнятися, зробила кілька фото допомоги, яку наші передають у військо. Справа Громад створювалася сім років тому у нас на очах.Найбільш дивовижним для мене було те, що люди обговорювали принципи. Не персоналії, не хто там очолить чи керуватиме, а базові принципи, які ми підтримуємо і хочемо просувати у країні. Звісно, вже тоді були найгірші передчуття, ми розуміли, до чого все йде. І створили професійну організацію швидкого реагування і підтримки. За задумом, СГ мала координувати, надавати людей і ресурси для окремих проектів, які б покращували життя у громаді та допомагали об'єднувати людей. Потім був ковід, з тоннами коробок і допомоги людям, які сиділи вдома під замком. Потім почалася велика війна, частина СГ пішла воювати, решта як впряглися у допомогу фронту, так і кінця краю нема. Прикро, що влада всі ці роки сприймала СГ як загрозу і як ворога. Тобто ми воювали проти росіян, а Зеленський і його менеджери воювали проти Справи Громад.Нам перекритий доступ у телевізор, на марафоні не розкажуть про роботу організації чи Фонду Порошенка. Замість вдячності і підтримки - постійна брехня, звинувачення, провокації. Але якимось чином СГ все одно встояла, приймає все нових членів, працює в межах можливості, а деколи і за межами. Ми втрачали друзів і колег, ми досі маємо перед очима порожній стіл Гліба Бабіча. Я вдячна друзям і колегам, які не опускають руки і підтримують одне одного.