Сьогодні день великого болю, коли ми дозволяємо собі повернутися у спогади і переглянути фото наших іще живих друзів і рідних. День скорботи, коли хочеться обійняти кожну маму, кожну дружину, кожну осиротілу дитину. Доземно кланяюсь усім захисникам України, усім тим людям, завдяки яким я сьогодні прокинулася у своїй квартирі у Києві. Росіяни дійсно йшли як на парад, вони були впевнені, що впораються за три дні, у них було все домовлено. І вони, і наша тимчасова влада не врахували тільки одного - людей, які будуть відчайдушно боротися за свою землю. Пляшок із запальними сумішами на кухнях, дядьків з мисливськими рушницями, хлопців і дівчат, які поспішали з усього світу назад а Україну, щоб записатися у ТРО. Юра Руф, Гліб Бабіч, Каракай Юра, Вася Паламарчук, Ілля Чернілевський і багато, багато інших... Вічна вам пам'ять і вічна вдячність. Кордон з росією не повинен відкритися ніколи. Як і кордон з тими утвореннями, що там постануть замість росії. На болотах має бути ізоляція, безпросвітність, бідність і деградація, більш нічого.