Їздила вчора дивилася одну дачку. Так цікаво: повна невідповідність фото і реальності.Фотографії, вочевидь, зроблені давно, після того на дачі жили наймачі, вона повністю убита, засипана сміттям, обдерта. Води нема, труби замерзли. Але коли вода навіть була, пити, готувати і прати на ній не можна, вона технічна, іржава. Сантиметровий шар іржі на піддоні у ванні тому свідчення. Пишу власниці - так і так, вам напевно не видно, але у вас тут проблеми.А не видно тому, що власниця у Берліні, звідти і продає.- Ой, - відмахується вона. - Дякую за зворотний зв'язок, але дача вже продана. У понеділок мені двоє бажаючих хочуть завдаток дати. Вам добра. Я так і не зрозуміла, навіщо було запрошувати мене на перегляд, якщо дача у неї вже продана. Дійсно, мені нема куди втулити єдиний за місяць вихідний, як на поїздку бездоріжжям Київщини. Але ок, зі свого боку теж бажаю добра, всіма промінчиками :) І ще вкотре переконуюся. Є певний стандарт поведінки і вчинків, до якого я звикла і який вважаю обов'язковим. А для багатьох людей це щось на чужорідному, їм навіть на думку не спадає врахувати чиїсь інтереси крім своїх. Щодо дачі не переживаю взагалі. Я впевнена, що своє місце одразу впізнаю, щойно побачу. Просто поки що не зустріла.