​​📌 Іван Франко – українець, який випередив час🔹🔸🔹🔸🔹🔸🔹🔹🔸🔹🔸 27 серпня виповнюється 170 років від дня народженняІвана Яковича Франка (1856–1916) – геніального письменника, ученого-енциклопедиста, мислителя та Великого Каменяра українського слова.🔹🔸🔹🔸🔹🔸🔹🔹🔸🔹🔸🔷🔶 Ім’я Івана Франка добре відоме кожному українцеві. За звичним портретом класика стоїть людина надзвичайної енергії, допитливості й сили духу – із власними захопленнями, уподобаннями, почуттям гумору та дивовижною жагою до знань🔷🔶 Сучасники називали Франка велетом думки і титаном праці. 🔷🔶 Він залишив по собі колосальну художню і наукову спадщину – понад 8 тисяч творів, зокрема поезію, прозу, драми, переклади, наукові праці українською, польською, німецькою та іншими мовами.🔷🔶 За сорок років творчої діяльності Іван Франко видав одинадцять поетичних збірок, понад сто оповідань, дев’ять повістей, понад десять драматичних творів.🔷🔶 Плідною була і публіцистична діяльність Івана Франка – понад дві тисячі публікацій. Він є автором численних перекладів творів світової літератури (з французької, німецької, англійської, російської, польської, чеської, сербської, хорватської, старогрецької, латинської, арабської, давньоєврейської, ассіро-вавилонської, індійської та інших мов). Іноді він навіть жалкував, що не став орієнталістом.🔷🔶 В молодості Іван Франко зазнав впливу соціалістичних ідей, з захопленням читав Маркса, Енгельса, але наприкінці життя розчарувався в соціалізмі, назвавши соціалістичну державу тюрмою –✍ «…всевладність комуністичної держави… означала би тріумф нової бюрократії над суспільністю, над усім її матеріальним і духовним щастям».🔷🔷 На початку творчого шляху він також оспівував «братерство велике, всесвітнє», але згодом, усвідомивши підневільне становище України, розірваної між царською Росією й Австро-Угорщиною, написав запальні рядки:✍ «Не пора, не пора, не пора Москалеві й ляхові служить».🔷🔶 Усе це дало підстави за радянських часів немилосердно фальсифікувати творчу спадщину Івана Франка (щоправда, те саме робилося з усіма класиками).🔷🔶 Останні роки Каменяра були затьмарені важкою фізичною хворобою, розладами психіки. За спогадом сучасника, він нагадував «орла з поламаними крилами» і було нестерпно боляче дивитися на ті людські муки.🔷🔶 Але навіть і в ті часи трагічного «епілогу» життя Франка, від нього віяло геніальністю, непереможною величністю духу.🔷🔶 Якось, вже в останній період життя Франка, студентська молодь влаштувала на його честь вечірку, яка перетворилася на справжній апофеоз ювіляра. В кінці вечора, після того, як Франко читав власні вірші, його засипали пишними трояндами. 🔷🔶 Письменник Михайло Могилянський згадував:✍ «І коли він стояв під дощем квіток, які кидали йому з усіх боків, стояв, притискаючи скаліченими руками до грудей одну троянду, яку хтось подав йому, видимо зворушений сказав мені: «Ото непрактична молодь❗️ Що б було віддати ці гроші на рідну школу…»🔷🔶 В цих простих, так просто сказаних словах відбилася уся велика душа письменника, який увесь свій життєвий шлях пройшов без пози і котурн, який з таким правом сказав про себе:✍ «Лиш боротись – значить жить❗️». 🔷🔶 Через 170 років після народження Івана Франка Україна знову виборює своє право бути вільною і незалежною.🔷🔶 Вшановуючи Франка, маємо не лише перечитувати його твори, а й продовжувати справу, якій він присвятив життя, – будувати сильну, вільну Україну.🔷🔶 Більше про життя та творчість Великого Каменяра читайте на сайті НТБ ВНТУ:https://lib.vntu.edu.ua/news/1271.html