✙ НТП ✙ | ​​ДЕМІФОЛОГІЗАЦІЯ ЛІТУРГІЇЯкщо ви колись вивчали біблеїстику, то ви на...

​​ДЕМІФОЛОГІЗАЦІЯ ЛІТУРГІЇЯкщо ви колись вивчали біблеїстику, то ви напевно знайомі з імʼям Рудольфа Бультмана — відомого лютеранського дослідника XX століття.Бультман запамʼятався насамперед своїм проєктом із «деміфологізації» Нового Завіту. Його суть полягала в спробі «очистити» євангельське послання (керигму) від міфологічного світогляду давньої людини — чудес, ангелів та містицизму, — аби зробити християнство раціональним та «зрозумілішим» для сучасної людини.У тому ж XX століття Католицька Церква здійснює глибоку реформу літургії, під час якої багато чого було вилучено, спрощено, скорочено або докорінно змінено. Фактично вона «деміфологізує» Святу Месу, прибираючи з неї майже весь символізм, містику та «складні» обряди.Намір був зрозумілий: зробити Месу доступнішою, зрозумілішою і здатною залучити сучасну людину. Але що ми отримали в результаті? У багатьох місцях ми отримали літургію, яка через ексцес виконавця легко перетворюється на прісну, раціоналізовану і суто «горизонтальну» дійсність.— Навіщо потрібно під час хрещення дитини розгортатись від «темряви» заходу до «світла» сходу? Це якийсь забобон.— Навіщо дути на людину під час екзорцизму? Це якась магія.— Навіщо потрібні багаторазові хресні знамення над Святими Дарами під час Євхаристійного канону? Чи не достатньо одного? Якийсь варварський ритуалізм.— Навіщо всі ці багаторазові поклони, колінопреклоніння, знаки хреста? Це якийсь духовний ОКР.— Навіщо священнику після консекрації тримати з’єднаними пальці, щоб не загубити навіть найменшу частку Євхаристії? Це якесь ідолопоклонство.Ці питання не вигадані — саме так часто мислить сучасна людина, яка дивиться на літургію крізь призму функціональності та раціональності. Але парадокс ситуації в тому, що коли Меса все-таки стала «зрозумілою» і «доступною», ті самі люди, які раніше скаржилися на її складність, просто розвернулися й пішли. Адже буденність обряду і побутовість мови роблять Святу Месу не ближчою, а непотрібною.Парадокс «деміфологізації» полягає в тому, що коли ти забираєш із літургії Таємницю, ти не відкриваєш Бога — ти Його ховаєш. Сучасна людина й так живе в абсолютно раціональному світі, а тому, приходячи до храму, вона шукає не продовження своєї буденності, а прориву у Вічність. Вона шукає Те, що перевищує її розум.Рудольф Бультман щиро вірив, що, очистивши Новий Завіт від «міфів», він змусить молодь ХХ століття нарешті почути Євангеліє. Католицькі літургісти щиро вірили, що, очистивши Месу від «середньовічного ритуалізму», вони заповнять храми. Але досвід останніх десятиліть, особливо в Західній Європі, змушує поставити складне питання: чи ми не помилилися?Моя дружина і старша донька, які ніколи не вивчали літургіку, після першого ж відвідування Тридентської Меси сказали мені, що це найкраща Меса, яку вони коли-небудь бачили. Чому? Тому що вони пережили те, чого прагнула їхня душа: святість, глибину, гідність, красу, таємницю і невимовну любов до Бога.Спроба заговорити з сучасною людиною суто побутовою мовою призвела лише до того, що вона пішла геть. Щоби вона повернулася, Церква має знову відкрити для самої себе прекрасну літургічну традицію Римської Церкви, яка говорить мовою знаків, жестів і повторень, вводячи людину в Таємницю і не намагаючись бути повністю «зрозумілою».Я чудово розумію, що ніякого повернення до Тридентської Меси в найближчому майбутньому не буде. Але вже сьогодні видно, що серед молоді зростає інтерес до насиченішої, глибшої і зосередженішої літургії. Вже зараз постає покоління молодих священників та вірних, які покладають своє життя заради збереження літургійного скарбу Церкви. Тому я не просто contra spem spero. Я знаю, що все буде добре.Майбутнє належить тим, хто вміє берегти вічне. В наших храмах знов засяє велич Христа.Далі буде.#una_sancta