З Патерика, взято зі сторінки архієпископа Іони (Черепанова):Одного разу авва Макарій, ідучи в Нітрійську гору в супроводі свого учня, наказав цьому учневі йти трохи перед собою. Учень, пішовши на деяку відстань уперед, зустрівся з ідольським жрецем, який дуже поспішав, несучи великий відрубок дерева. Учень вигукнув йому: Куди біжиш, демон? Жрець, розгнівавшись, прибив його жорстоко, залишив ледь дихаючим, і знову поспішно продовжував свій шлях. Пройшовши трохи, він зустрівся з блаженним Макарієм, який вітав його так: «Здрастуй, працелюбце, здрастуй!» Жрець, здивувавшись, відповів: Що знайшов ти в мені доброго, щоб вітати мене? Старець сказав: «Я зробив тобі привітання, бо побачив тебе трудящим і дбайливо поспішав кудись». Жрець на це: «Від вітання твого я зворушився і зрозумів, що ти – великий служитель Бога, навідміну від того іншого, не знаю який, окаянний чернець, зустрівшись зі мною, вилаяв мене; тому я й прибив його». З цими словами він упав до ніг Макарія, обійняв їх і вигукнув: «Не залишу тебе, аж поки не зробиш мене ченцем». Вони пішли разом. Дійшовши до того місця, де лежав побитий чернець, вони підняли його і віднесли на руках до церкви, бо він не міг іти. Братія гори, побачивши, що жрець ідольський іде разом із блаженним Макарієм, дуже здивувалася цьому. Жрець прийняв Християнство, а потім і чернецтво; наставлені прикладом його, багато хто з ідолопоклонників звернувся до Християнства.З цієї нагоди сказав авва Макарій: «Слово горде і зле спрямовує до зла і добрих людей, а слово смиренне та добре звертає до добра і злих людей». НТП