Source
📚 Непозбувний книгочитун | Було дуже неочікувано, що книжка, заявлена як "юридичний детектив", мо...
6 500 Views/Reach
2026-10-08 07:43
Message №25300
Було дуже неочікувано, що книжка, заявлена як "юридичний детектив", може так розмазати 👀
Я випросила "Справу Колліні" Фердинанда фон Шираха у видавництва "Юрінком Iнтер" (вони видають переважно спеціалізований юридичний нонфік, а тут вирішили видати й художку, бо вона про судовий процес).
Випросила після того, як прочитала "Пообіддя" цього ж автора, і вона мені дуже зайшла. Цю прочитала за декілька годин (тут 190 сторінок доволі великим шрифтом).
Ця книжка позиціонується як детектив про молодого адвоката, який намагається захистити свого першого клієнта - вбивцю. А по факту це болюча і капець яка актуальна (особливо в наших обставинах) книжка (не відкривайте, якщо боїтеся навіть мінімальних спойлерів) про історичну (не)справедливість та покарання військових злочинців.
За формою це так просто, що аж місцями було дивно. Короткі речення, нуль метафор, суцільні дієслова: "пішов", "сів", "сказав". Водночас, вона повільна: ми читаємо про всі меблі в кожній кімнаті, куди герой заходить. Детально читаємо процедуру формального судового засідання. Нам розказують в усіх деталях, як проходить розтин тіла. Здавалося б, нашо?
Але в підсумку розумієш, що таким чином прожила з героєм шматочок життя, подивилася на події його очима та ніби побачила готовий фільм, а не книжку. І це книжка, яка не розважає, як це зазвичай буває в детективах, а показує реальний світ з реальними судовими процесами та як влаштоване правосуддя (і наскільки воно діряве, буквалізоване й легко піддається маніпуляціям).
Зав'язка теж, здавалося б, проста: чоловік заходить в готельний номер та вбиває відомого підприємця, а потім спокійно здається поліції. Вину визнає, але чому це зробив - не каже навіть своєму адвокатові. Всі вже готові вирішити, що і фіг з ним, очевидно ж, що винен. Але оцей молодий адвокат вирішує трохи докопатися.
І те, що він розкопує, нам з вами сильно не сподобається, просто повірте. І найбільше бісить, що це все у житті так і є (так і буде).
Є екранізація (кажуть, хороша). Але книжка теж читається дуже швидко. Якщо хочете у фіналі погупати в стіну та збільшити дозу АД, беріть.
#непозбувний_відгук
Я випросила "Справу Колліні" Фердинанда фон Шираха у видавництва "Юрінком Iнтер" (вони видають переважно спеціалізований юридичний нонфік, а тут вирішили видати й художку, бо вона про судовий процес).
Випросила після того, як прочитала "Пообіддя" цього ж автора, і вона мені дуже зайшла. Цю прочитала за декілька годин (тут 190 сторінок доволі великим шрифтом).
Ця книжка позиціонується як детектив про молодого адвоката, який намагається захистити свого першого клієнта - вбивцю. А по факту це болюча і капець яка актуальна (особливо в наших обставинах) книжка (не відкривайте, якщо боїтеся навіть мінімальних спойлерів) про історичну (не)справедливість та покарання військових злочинців.
За формою це так просто, що аж місцями було дивно. Короткі речення, нуль метафор, суцільні дієслова: "пішов", "сів", "сказав". Водночас, вона повільна: ми читаємо про всі меблі в кожній кімнаті, куди герой заходить. Детально читаємо процедуру формального судового засідання. Нам розказують в усіх деталях, як проходить розтин тіла. Здавалося б, нашо?
Але в підсумку розумієш, що таким чином прожила з героєм шматочок життя, подивилася на події його очима та ніби побачила готовий фільм, а не книжку. І це книжка, яка не розважає, як це зазвичай буває в детективах, а показує реальний світ з реальними судовими процесами та як влаштоване правосуддя (і наскільки воно діряве, буквалізоване й легко піддається маніпуляціям).
Зав'язка теж, здавалося б, проста: чоловік заходить в готельний номер та вбиває відомого підприємця, а потім спокійно здається поліції. Вину визнає, але чому це зробив - не каже навіть своєму адвокатові. Всі вже готові вирішити, що і фіг з ним, очевидно ж, що винен. Але оцей молодий адвокат вирішує трохи докопатися.
І те, що він розкопує, нам з вами сильно не сподобається, просто повірте. І найбільше бісить, що це все у житті так і є (так і буде).
Є екранізація (кажуть, хороша). Але книжка теж читається дуже швидко. Якщо хочете у фіналі погупати в стіну та збільшити дозу АД, беріть.
#непозбувний_відгук