📚 Непозбувний книгочитун | Був період, коли я зачитувалася Деном Брауном (не засуджуйте, мені бул...

Був період, коли я зачитувалася Деном Брауном (не засуджуйте, мені було приблизно 17, незабаром я навіть у крішнаїтство вдарялася, часи такі). І ось якби тоді мені трапилися "Шляхи Еврідіки" Наталії Довгопол, була би в захваті. Тут теж всесвітня змова, небезпечна секта, вбивчі ритуали, трохи навіть масони визирнули, і все це приправлено грецькими міфами, а героїня постійно потрапляє у безвихідні ситуації, з яких має виплутатися. Проблема для дорослої мене в тому, що в 90% випадків героїня потрапляє у небезпечні ситуації тільки тому, що протупила, діяла імпульсивно та інфантильно і не додумалася подумати. Більш того - тупить тут не тільки вона. Наприклад, після того, як через тупість героїні секта дізналася, що вона ховається у письменника, цей письменник теж тупить і знімає їй готель, сплативши своєю карткою. Звісно, ця страшно небезпечна секта відразу ж дізнається адресу готелю. І якщо ви думаєте, що це тут чимось пояснено (РДУГ, наприклад), то ні. Героїня просто ну отака. Ну, буває. Бісить? Ваші проблеми. А ще мене трохи смущав фентезійний елемент (не відкривайте, якщо збиралися читати, максимальні спойлери!!!): героїня та письменник, який типу сплагіатив її книжку, виявилися сестрами 🌚 Були значить колись дві сестри, яких вбила секта, і в майбутьому вони народилися ще раз - одна стала 21-річною сммницею, а друга приблизно 40-річним письменником. Коли вони усвідомлюють, що вони сестри, виглядає це трохи крінжово, якщо чесно 🙄. А ще 100% випадкових людей, яких в книжці зустрічає героїня - саме ті люди, які треба були по сюжету, і які були з нею пов'язані в минулому житті. Тобто дівчина вперше в житті прилітає в Грецію і абсолютно усі люди, яких вона випадково бачить на вулиці, з якими випадково знайомиться, до яких випадково залазить на балкон - усіх знала в минулому житті 🙄 Ясно, що це треба для саспенсу і динаміки, ну але в Афінах живе десь 600-700 тисяч людей 🙄Більш того - згодом виявилося, що навіть свого любовного інтереса вона колись давно бачила в Україні на площі, а тепер от абсолютно випадково вписалася у його мами в Афінах 😁. Звісно, можна говорити про долю, і що "все в житті не просто так", ми ж читаємо щось типу фентезі. Але мені 38, і мені вже не вдається таке сприймати з серйозним обличчям ) Написано це загалом непогано (хоча й трохи занадто кучеряво, як на мій смак), Наталія Довгопол - досвідчена авторка, з купою книжок, великими накладами та великою кількістю поціновувачів. Але я не дуже розумію ЦА цієї книжки, якщо чесно. З одного боку, героїні 21, усі інші герої ще доросліші, і в романі є сцена 18+ (не прям відверта, але є). З іншого - це наївний підлітковий текст з налітом супергероїки, коли 21-річна дівчина протистоїть потужній всесвітній секті і, звісно, перемагає ) При цьому, вона, м'яко кажучи, ні разу не розумна, не кмітлива і не сильна 🙄. Хоча розмов там було....: У її грудях стукало серце тигриці. Цього разу вона поговорить з письменником, і ніхто не спинить її переможного рику. 😁Щоб ви розуміли, після цього вона перелазить через паркан вілли письменника, а потім драпає від його собаки, яка її ледь не загризла 😁😁😁А ще деякі моменти закінчуються нічим. Наприклад, нам показують, що секта от-от добереться до її батьків в Україні, дуже страшно! А наступний раз ми бачимо, як ці самі батьки просто їдуть до доньки, бо раптом відчули серцем, що їй треба допомога. І просто приїжджають, їм вже нічого не загрожує Або вона ігнорить 30 їхніх панічних дзвінків, а наступний раз мама в переписці спокійно питає доньку про погоду і чи добре та поїла 🤔Ну і по дрібницях, тут скоріше до редактора: героїня в екстреній ситуації робить "прямий масаж серця" (грудну клітку розрізала, чи шо? 🙄), та вдягає футболку з міньйонами (посіпаки! українською вони називаються посіпаки!). Ну, словом, таке шось. Важко, дуже важко. А тепер терміново прочитайте відгук на цю книжку від Аліси Peake-week Papers, бо це шедевр в світі відгуків ) #непозбувний_відгук