Збір фото для онлайн виставки «Дім у спогадах. Пам'ять у речах»До Дня громади, давайте поділимося теплом свого дому 🕯️Коли доводилося збирати життя в одну валізу і йти в невідомість, кожен із нас притискав до грудей щось своє, наче найбільший скарб. У когось це стара бабусина вишивка чи мамина серветка, у когось — дитяча іграшка, ключі від хати, які досі гріють кишеню, чи просто улюблена чашка, з якої вдома так приємно було пити ранкову каву на ґанку. Ці речі зараз — наш невидимий місток із рідною землею. Вони пахнуть домом. Вони тримають нас, коли стає важко, і нагадують, хто ми є.Запрошуємо жителів Айдарської громади долучитися до створення онлайн-виставки «Дім у спогадах. Пам'ять у речах», яку буде презентовано 13 липня до Дня нашої громади.📅 Надсилайте фото з 2 по 8 липня.Що потрібно надати?📸 фотографію пам'ятної речі, яку ви змогли вивезти з окупації;📝 коротку історію (2–3 речення): чому саме ця річ є важливою для вас, що вона символізує або про що нагадує.Якщо ви хочете поділитися більшою історією, обов'язково надсилайте її. Такі спогади допоможуть зберегти пам'ять про нашу громаду для майбутніх поколінь.Матеріали можна надсилати:📱 у Telegram або Viber: +380 99 622 42 31;📧 на електронну пошту: [email protected];📩 або в особисті повідомлення сторінки у Facebook.Безпека учасників для нас є пріоритетом. Під час публікації ми не зазначатимемо персональні дані чи контактну інформацію. У виставці будуть використані лише фотографія предмета та коротка історія, якщо ви не повідомите про інше.Давайте разом збережемо пам'ять про дім, який живе не лише у спогадах, а й у речах, що пройшли цей шлях разом із нами.***Коли Міра виходила з дому, взяла намистину з шкатулкиКоли Тім виходив з міста, підняв камінчик на вулиціКоли Ярка лишала сад, взяла кісточку абрикосиКоли Віра виходила з дому, то не взяла нічогоcкоро я повернусь, сказалаі нічогісінько не взялаМіра виростила шкатулку із намистиниростить новий дім в шкатулціТім почав нове місто з каменюМісто схоже на рідне,тільки немає моряЯрка посадила кісточку абрикосидовкола кісточки сад став ЯрчинА Віраяка не взяла нічогорозказує цю історіюКоли тікаєш із дому,розповідаєДім за спиною малієщоб вберегтисяДім обертаєтьсясірим камінчикомнамистиноюкісточкою минулорічної абрикосискельцем, що коле долоню усю дорогуфігуркою Легомушлею з Кримузернятком соняшникаґудзиком з татового мундираДім тоді поміщається до кишеніі там він спитьДім слід витягати з кишенів безпечному місціКоли готовийДім помалу ростимеІ ти ніколизапам'ятай, ніколине будеш без свого домуА що ти взяла з собою?Взяла лише цю історіюпро поверненняОсь, витягнула на світлоВона ростеВікторія Амеліна«Історія для повернення», 2022