Я не знаю, як у тому пансіонаті міг би хтось вижити. Там були лежачі люди, старенькі, і дім цей просто як офісне приміщення за структурою. Там не було ні підвалу, нічого — розповідає Жанна, мешканка села Мила на Київщині.Попри те, що на складі досі вибухають снаряди, люди повертаються до своїх зруйнованих будинків, шукають тварин і документи.Був приємний пʼятничний вечір, ми зробили з сімʼєю шашлики, я сидів на терасі — прямо над головою збивають перший «шахед». Другий «шахед» запалює склад, йде чорний дим. У мене троє дітей, я кажу своїм: «Давайте виїжджати». Але ніхто не хотів, бо не вірилося, що буде такий кошмар, як у Вишневому. Коли почалися перші вибухи, ми зайшли в хату і не могли вийти, бо просто неперервно свистіли снаряди. Добре, що не пішли в підвал, бо коли від снарядів вже загорілася хата, не було іншого виходу, як вибігати і тікати. Діти бігли асфальтом, а біля них коцали уламки БК — розповів місцевий мешканець Руслан.Суспільне побувало на місці трагедії. Почитайте репортаж з села Мила на Київщині, де детонували склади боєприпасів