Telegram statistics channel - @novanovaya

🌸🌱🌱🌱🌱🌱🌱💚 "Наречена за контрактом" Руся - медсестра, яка залишилась без роботи. Вона бачить оголошення про пошук доглядальниці для травмованого чоловіка, але ще не знає, що ця зустріч назавжди змінить її життя...🔥 Читайте зі знижкою тут:https://booknet.ua/book/narechena-za-kontraktom-b442274💌 "Донька мого ворога"  Краля відшила мене на побаченнях всліпу, сказавши, що я для неї застарий. Я забив, і жив собі далі, поки до мене в офіс не прийшов дуже відомий медіамагнат і не спробуав віджати мій бізнес. На цій зустрічі я випадково дізнався, що вчорашня краля — донька мого ворога. І в цей момент в моїй голові зʼявився план…🔥 Читайте зі знижкою тут:https://booknet.ua/book/donka-mogo-voroga-b418712🍀 "Фіктивна наречена для мільярдера"Андрій був моїм першим коханням, я вірила, що у нас все серйозно, хай наші стосунки і починались як фіктивні. Але потім він кинув мене прямо перед випуском, сказавши, що для нього це була просто гра. Я намагалась забути його, задля цього не поверталась з Англії, та через хворобу матері була змушена шукати роботу в Україні... Коли я знайшла ідеальну вакансію, виявилось, що саме Андрій мав стати моїм новим босом...🔥 Читайте зі знижкою тут: https://booknet.ua/book/fktivna-narechena-dlya-mlyardera-b415879

🏹СТРІЛИ КУПІДОНА🏹❤️Три келихи смутку М. Д Рок❤️Іспанські канікули Ю. Рудишиної ❤️Носата Л. Бондарчук❤️Потраплянка для лорда демонів, або Мій хвостатий наречений М. Вольської та С. Малинської❤️Наступна станція - кохання М. Молчанової❤️Це в плани не входило... М. Зоріної❤️Моє снігове кохання А. Санніфео❤️Твій вибір, Попелюшка Т. Гуркало❤️Любити не можна розлюбити В. Серпень❤️Один день для кохання Н. МакКензі❤️Істинна Альфи. Турнір Трисвіту М. Золотої❤️Начаклую кавалерів. Купідоне, ти сказився!? О. Глазунової❤️Я для тебе заспіваю О. Гуйди❤️Відпускають, якщо кохають? Л. Харт❤️Особистий дизайнер Повелителя пітьми Л. Роси❤️Кохання поза розкладом А. Арлей❤️Розбите серце Жайворонка К. Мир❤️Клуб Святий Валентин К. Бадб❤️План для тата В. Буковинської❤️Вбити Купідона О. Метафор❤️Я тебе спіймаю! А. Стоун❤️Любов і лапки Л. Найденко❤️Інспектор для артефакторки К. Асецької❤️Старлайт.Терапія на краю світу Ю. Богути❤️Дружина імператора. Його солодкий трофей Е. Фортуни❤️Поцілунок Джмеля К. Мокрої❤️Амулет Серця А. Потій❤️Суворий Брамс шукає наречену О. Бласта❤️🏹❤️🏹❤️🏹THE END🏹❤️🏹❤️🏹❤️

Життя - це як подорож потягом. З великою кількістю зупинок, змін у маршруті і навіть аварій.З народженням ми сідаємо до потягу з нашими батьками і спочатку думаємо, що будемо в цій поїздці з ними завжди. Але якось вони виходять на одній станції, а ми самотньо продовжуємо подорож без них.Час іде, у вагон підсідають інші люди. Деякі стануть дуже важливими для нас, можливо, навіть залишаться до самого кінця поїздки. Хтось виходитиме з вагону, назавжди залишаючи поряд із нами порожнє сидіння. А хтось - зникатиме на станціях настільки непомітно, що ми навіть не звернемо уваги, що на їхніх місцях сидять уже абсолютно інші люди.Ця поїздка буде повна радості, печалі, очікувань, надій, зрад, пробачень, вітань і прощань. У якісь миті ми думатимемо про те, щоб натиснути на стоп-кран або пересісти до іншого вагону, а іноді з щирим задоволенням будемо дивитися у вікно і цікавитися пасажирами, що знову увійшли.Головна таємниця поїздки : ми не знаємо, на якій станції нам належить зійти. Треба просто насолоджуватися поїздкою самим і робити її комфортною для пасажирів, що сидять поруч.Це дуже важливо. Адже коли ми досягнемо своєї кінцевої, потрібно, щоб люди, які продовжать шлях, відчули, що наше місце спорожніло, і у них залишилися чудові спогади про того, хто тут тільки що сидів...

Є жінки, яким пощастило. Поціловані небесами, вони народжуються привабливими, і все у них притягує погляд – і обличчя, і постать, і жести. Батьки завжди називали їх "своїми принцесами". А мами подавали приклад жіночним вбранням та милою усмішкою.А є жінки, котрим не пощастило. Складна краса, складна ситуація у сім'ї. Батьки доводили їм, що головне – розум. Їх мами все життя згиналися під вагою сумок у одній і тій самій сукні. Їхній батько ніколи не говорив їм компліментів. Замість перших побачень вони заробляли перші гроші. І виросли – задумливими, складними, без кокетливих ситцевих суконь на тоненьких бретельках. І їх дуже рідко кличуть на побачення. І тоді цим дівчатам доводиться вчитися усьому самостійно.Пекельна праця - виростити в собі абсолютно нову жінку: легку, привабливу, грайливу. Навчитися цінувати не лише свій розум, а й тіло. Навчитися милуватися собою у дзеркалі. Навчитися усміхатися, коли просто йдеш вулицею. Навчитися слухати улюблену музику та сміятися з чоловічих жартів. Змінити всі нав'язані життям звички. І, незважаючи на дані Богом умови, дозволити собі бути вродливою.©Тамріко Шолі "Всередині жінки"

Що робити, якщо нічого не хочеться робити?Сьогодні вранці, підійшовши до машини, я виявила, що переднє колесо спущене. Усі справи і поїздки довелося відмінити. Коли повернулася додому з чітким наміром нарешті влаштувати прибирання, знову стався облом. Воду відключили. Тоді, вирішила я, взагалі нічого робити не буду. Не хочу!Вам знайомо? Післяноворічний час і лютий - традиційно депресивні місяці. Свята позаду, витрачені фінанси чомусь повернулися у вигляді пухких бочків і милої складки під підборіддям. На вулиці холодно, слизько і непривітно. День Св.Валентина вже не обіцяє приємної несподіванки у вигляді путівки на Мальдіви або золотого браслетика. Та що там - картонне яскраво-червоне сердечко, не факт, що дістанеться. І до весни - далеко.Коротше, туга! Навіть хотіти вже нічого не хочеться. Хороший алкоголь набрид, а знижки в магазинах не радують. Інтенсивні тренування - втомлюють. Веселі компанії - дратують. А невпевненість у завтрашньому дні - реально напружує.І зовсім не важливо скільки вам років. 40 плюс, або мінус.І як жити далі? Хочеться весни. Чи не весни.Просто нічого не хочеться!А якщо я вам скажу, що це не смуток, а норма, ви повірите? Нагадаю, що ми усі тварини. Але вже цивілізовані і організовані. Візьмемо, наприклад, бабака. Так він у цей час спить і не париться. А ведмідь? Він не відгукується на заклики - Вставай і Дій! Він обріс жиром, спить і смузі його не цікавить. Знаєте чому? Він набирається сил. Його навіть хороший тренер особистого зростання не добудиться. Не спокусить його безкоштовною першою консультацією з бочкою меду на додаток. А свого фітнес тренера він швидше, якщо прокинеться, одразу з'їсть.І аргументи типу - вставай, хутряна дупа і відіжмися, завтра буде пізно, - не спрацюють. Ось кому реально добре, так це журавлям. Вони в теплих краях. Але це не наша з вами історія.Тому, відпочивайте і набирайтеся сил. Знизьте планку, відмініть відчуття провини і скоротіть плани. Тим, хто не спить, видався відмінний шанс подумати про себе. Прислухатися і зрозуміти, що подобається, а що ні. Чого хочеться, а чого вже немає. На чому сфокусуватися, а що послати чимдалі. І ті, хто скористається цією можливістю, мають перевагу перед тими, хто метушиться і намагається собі знайти застосування, щоб втекти від нудьги.І якщо робити нічого не хочеться, то не робіть! Ця моя думка.Організм не обдуриш. Коли він хоче їсти - те подає нам знаки. І коли хоче в туалет, теж подає. І якщо він нічого не хоче, то почуємо і цей сигнал.А з першими променями весняного сонця - на старт. Тільки вже по тій доріжці, що обрали заздалегідь, а не світ за очі.А колесо я підкачаю завтра. І прибирання влаштую. Якщо захочу.Сезон зимівлі оголошую відкритим:)©Олена Клименкова

У НАС ТАКЕ ПОВІР'Я...Дуже давно, коли у нас з майбутнім чоловіком ще не було загальних машин, будинку і планів на відпустку, він приніс мені квіти. Такий простенький букет не першої свіжості, на заправці в поспіху купив.- А ти знаєш, - сказала я йому, розпрямляючи пом'яті троянди, - у нас, езотериків, є таке повір'я, що чим довше стоять подаровані квіти, тим міцніші будуть стосунки.Бідний прихильник приїздив кожен вечір, обнюхував і обшукував той букет, який стояв героїчно три тижні. Після цього він постійно тягав мені квіти із заправки, і усі вони цвіли довго, розкішно і трохи хвальковито.Потім ми їздили у відпустку, я завагітніла, народилася дочка, ми купили будинок, переїхали, і він мені відкрив страшну таємницю, що ось після тих самих стійких квітів він зрозумів - ось це і є знак долі, і нічого не заважатиме, ні вік, ні діти, ні різні інтереси, ні мій поганий характер, і все у нас вийде.А я, у свою чергу, зізналася в тому, що щодня міняла троянди, що в'янули, на свіжі. Ходила на заправку і купувала нові квіти.У нас, езотериків, є таке повір'я - у що віриш, те й працює...З мережі

Одна з улюблених фраз моєї мами - "потрібно вирішувати проблеми у міру їх надходження". У дитинстві і студентстві це страшенно дратувало мене. Мені здавалася ця фраза проявом безвідповідальності і недалекоглядності. Я-то, на відміну від мами, завжди намагалася розв'язати проблему заздалегідь, переробити усі справи, які відволікають проблему до того, як вона може взагалі статися. І ось зовсім нещодавно все в корені змінилося. Я нарешті зрозуміла сенс цієї фрази.Це не про безвідповідальність.Це про те, що ми не в змозі проконтролювати все. Встигнути вирішити взагалі все відразу і заздалегідь - неможливо. Можна розбити глобальну проблему на частини і вирішувати кожну частину залежно від можливості. А ще…Ще ця фраза про те, що 80 % наших страхів і побоювань - не трапляються зовсім. Але ми схильні так сильно хвилюватися про них заздалегідь, що зупиняємо своє життя, не наважуючись рушити з місця. Але…Проблеми таки потрібно вирішувати у міру їх надходження.Якщо раптом таки сталися - вирішувати. Але до цього: жити і діяти.Жити і діяти.А там буде видно…© Тамріко Шолі

Іноді я думаю, що коли ми прийдемо на небо, Бог обов'язково підійде до кожного і запитає :- Ну, як?- Що, як ? Грішна, Господи... помилуй...Почну я...А Він переб'є і скаже:- Так, це Я і так знаю. Спостерігав за тобою...Як тобі Земля?- Ем... Ти про що, Господи?- Ну, Я творив Землю протягом шести днів і все що на ній. Як тобі вона? Сподобалася?Бачила яких Я риб в Червоному морі придумав?А вулкани мої? Правда, класні ?А, джунглі! Джунглі, бачила????Слухай, а скільки Я часу на водоспади витратив, ти б знала!!!А, кит!!!! Якби ти знала, я його таким потужним створив!!! ти ж бачила китів, так?Ну, розповідай... що тобі найбільше сподобалося?І дуже боюся, що я стоятиму і кліпатиму очима і бурмотітиму...- Ну, у мене це... просто часу не було... я це... працювала багато... потім сім'я... діти... річний звіт... потім кредит на машину...але я хотіла, чесно Господи, хотіла! Грішна, помилуй, Господи!- Так, не грішна, а безглузда! - скаже Він. - Другого -то шансу подивитися на все це більше не буде! Ну добре, Петре, діставай Книгу Життя... Що там у неї? ©З мережі

Мама з татом часто возили сина на літо до бабусі. Коли він підріс, то сказав батькам:— Я вже великий, що ви зі мною, як із маленьким? Я і сам можу до бабусі доїхати!Після недовгих суперечок батьки погодились. Ось стоять вони на пероні, проводжають, дають останні поради, а син усе твердить:- Та знаю я, знаю, сто разів уже говорили!Тоді батько каже:— Синку, якщо раптом тобі стане погано чи страшно, то ось тобі це — і засунув щось дитині до кишені.І ось хлопчик сидить у вагоні, їде, роздивляється, щось у вікні. А навколо люди чужі штовхаються, галасують, заходять, виходять, провідник суворо зробив йому зауваження, хтось теж невдоволено на нього подивився... і раптом хлопцеві стає не по собі і з кожним разом все неприємніше й важче. І ось йому стає страшно. Він похнюпився, забився в куток, на очі навернулися сльози. Він згадує, що в нього щось є у кишені від батька. Тремтячою рукою намацує якийсь папірець, розгортає його— Синку, я в сусідньому вагоні.PS. Ось так і в житті, ми повинні відпускати дітей, довіряючи їм, але ми повинні бути завжди в сусідньому вагоні, щоб дітям страшно не було.Бути поруч - поки ми живі...

Є близькі. Є чужі. Є ті, ктo побічно йде з тобою по життю, не особливо впливаючи на нього, але будучи присутнім з деяких причин. Є ті, хто впритул наближається до тебе і змінює хід подій в історії. Приходять і йдуть. Одні за мить залишать слід, інші, будучи присутнім роками поруч, не торкнуться струни твoего серця.Неможливо передбачити, хто залишиться з тобою - іноді близькі відпускають твою руку на краю безодні, а зовсім чужі несподівано її подають. Можна йти по одній дорозі, але дивитися в різні боки. Можна йти різними дорогами, але несподівано зійтись на перехресті доль. І нікому не судилося знати, що станеться через хвилину, місяць, рік.Але, вриваючись у чуже життя, або навіть ледве торкнувшись його, залиште в ньому те, що стане іншому маяком в найтемнішу для нього ніч. Будьте добріші, милосердніші, щиріші. Це не слабкість і не вада. Це сила, якій немає ціни. Кажіть важливі слова дорогим вам людям вчасно, адже вони мають найбільшу цінність саме тоді, коли їх чекають.Все, чтo так важливе серцю, має свій термін придатності. Всьому свій час: слову, вчинку. Усі ми мандрівники в цьому житті, тісно або частково переплітені один з одним. Кожний доторк до вашої душі, як і ваш до чужої, залишає слід в книзі доль і міняє хід подій. Будьте уважні, торкайтесь обережно.©Анжеліка Гоффманн