2 роки я живу за принципом unfolding,
і в українському контексті це виявилось найкращим з моїх експериментів.

цей принцип придумала не я, а Крістофер Александер у архітектурі, я придумала тільки те, як розкатати його на життя у всіх контекстах, і подивитись, що з цього вийде

спойлер — найкращі професійні 2 роки мого життя

в чому суть? Александер вважав, що хороша форма не повинна бути придумана цілком і повністю з нуля, треба дозволяти їй розгортатись в процесі. але кожен наступний крок не довільний. він випливає з попереднього. [тут має бути мем "сіноптіки сказали шо буде ясно, але нічо не ясно"]

давайте на прикладі: ми проектуєм дім, перше шо робимо — це приходим на ділянку, дивимось де сонце вранці й увечері, звідки найкращий вид, де приємно стояти, а де навпаки відчувається дискомфорт. і ось тут, під деревом, бачимо хороше місце. там тихо, видно сад, ввечері падає світло. окей, робим тут вікно у вітальню. значить, це перший unfolding, йдем далі. якщо у вітальні люди сидять та спілкуються, то наступною логічно виникає кухня. ну і так далі поступово розпаковується дім.

ключове — кожен мій наступний крок має підсилювати попередній. важливо відсіювати і викидати в процесі те, що вже давно не моє. якщо треба — прощатись швидко, довіряти інтуїції та внутрішнім відчуттям наступного кроку.

так я зробила всі свої найкращі проекти, це одна із тем моєї книжки, і цього року я спробувала розкатати це на стосунки, а про це можливо розкажу вам в наступних серіях цього захопливого серіалу під назвою "життя таке цікаве, коли сама собі режисерка"

музичний супровід