Олександр Нотевський | Ситуація наступна. Є величезний запит на перезавантаження. Він збільшу...

Ситуація наступна. Є величезний запит на перезавантаження. Він збільшується, назріває і набухає не по днях, а по годинах. Перезавантаження ≠ кадрові перестановки. Опозиція права в тому, що відставкою двох міністрів тут не відбудешся. Опозиція не права в тому, що де факто блокує звільнення Галущенка і Гринчук. Справжнє перезавантаження – це зміна правил гри. Ручне управління за дзвінками з ОП, 5-6 менеджерів, парламент як департамент ОП зі штампування законів, уряд як господарський відділ ОП – це все себе вичерпало. Воно далі просто не поїде. Потрібні глибші зміни, ніж просто змінити кілька прізвищ. І глибина затребуваних змін збільшується з кожною добою збереження статусу-кво. При цьому опозиція не пропонує нічого, що відповідає цьому запиту. «Уряд національної єдності» – не вихід. По-перше, в ЄС, Батьківщини і Голосу на трьох рейтинг не більше 15%. Дуже національна і дуже єдність. По-друге, будь-який уряд без Юлії Тимошенко за замовчуванням краще, ніж будь-який уряд з Юлією Тимошенко. Що могло би спрацювати в цих умовах? 1. Звільнення найгучніших прізвищ, які прямо асоціюються з нинішньою системою управління. І це не лише Єрмак. 2. Формування позапартійного технократичного уряду. Спойлер: більшість чинних міністрів і так відповідають усім критеріям технократичності. Можна перетрусити повністю (небажано), можна зробити точкові кадрові зміни найбільш ресурсних відомств (бажано). 3. Надання цьому уряду справжньої субʼєктності і карт-бланшу на реалізацію його повноважень. Він повинен мати мандат від усіх політсил парламенту, але не бути їхнім партійним інструментом. 4. Модель управління державою – повністю конституційна. Президент фокусується на зовнішній політиці і обороні. Уряд – на внутрішній політиці, економіці, господарських питаннях. Вони співпрацюють і тісно взаємодіють, але не лізуть на поле один одного. 5. Парламенту повертається ініціатива, повноваження і контрольні функції. В межах середнього інтелектуального рівня середнього народного депутата. Є гіпотеза, що зі збільшенням ваги збільшиться і апетит до відповідальності. 6. Можна створити координаційний орган для широкого залучення стейкхолдерів з фокусом на парламент. Наприклад: - президент - премʼєр-міністр- спікер - голова кожного комітету - +1 представник кожного комітету поза монобільшості - представники громадянського суспільства Регулярна синхронізація і координація зусиль. 7. Ні, президенту не треба робити заяву, що він не піде на 2-й термін. Все одно залишиться критична маса людей, яка повʼязує свою карʼєру з його прізвищем. Така заява може обвалити функціональність великої частини держапарату. Але коли ми добіжимо цей марафон живими – йому дуже бажано від 2-го терміну відмовитись. 8. Повне перезавантаження керівництва правоохоронних органів і надання їм автономії на рівні НАБУ/САП. 9. Абсолютна політика невтручання в правоохоронну діяльність, особливо НАБУ і САП. Повне практичне сприяння слідству. 10. Розформування телемарафону. Тому що пора. Звучить утопічно? Трошки. Чи вірю я, що це реалістично? В якійсь формі і до певної міри – так. Бо вже дуже скоро у ключового гравця просто не залишиться іншого вибору.