Завтра Верховна Рада має розглянути законопроєкт «Про засади державної політики національної памʼяті» (№ 13273). Національна памʼять – це засада державності. На ній будується нація. І так, ми досі не маємо профільного закону. Голова Українського інституту національної памʼяті Олександр Алфьоров характеризує цей законопроєкт так: 👉 є пріоритетним для національної безпеки в умовах війни з росією;👉 фіксує основи національної пам'яті;забезпечує висвітлення правди про історію;👉 називає злочини проти України (Голодомор, репресії, агресія рф);👉 формує єдину державну політику пам’яті: щодо геноциду, політичних репресій, війни з росією, деколонізації;👉 зміцнює національну стійкість;👉 захищає суспільство від російських історичних маніпуляцій;👉 посилює Український інститут національної пам'яті через спеціальний статус. Найважливіше для мене – УІНП стає органом зі спецстатусом, який підпорядковується безпосередньо Кабміну, а не Мінкульту. Чому це правильно? 1) Більше автономії, повноважень і субʼєктності в стратегічній галузі: 2) Згадайте будь ласка всіх міністрів культури за останні 5 років. Закликаю парламент не ховати законопроєкт в хащі порядку денного і проголосувати за нього. Поширте, кому не пофіг.