Сонна бабусяІде служіння. Брат ще зовсім юнийГосподнє слово з кафедри читає. Всі слухають уважно. Лиш одна бабуняЗакриє очі і весь час дрімає. На це він намагався не зважати,Враховуючи вік сестри і втому,А потім це почало дратувати,-Невже не можна виспатися вдома? Минули дні і брат цей занедужав. Два тижні він не міг із ліжка встати. І коли врешті-решт трохи одужав, То знову вийшов проповідь читати. Та проповідь чомусь читалась важко . Її ,здавалось,церква не сприймає. Погляд його упав на задню лавку… Бабуся сонна… Чом її немає? У голові думки заворушилисьІ серце з біллю стислось й застогнало. Сумні передчуття в душу вселились. Чому він знав про цю сестру так мало? Він знав одне:як тільки він устане,Як тільки Слово Боже відкриває,Бабусі так,неначе ніч настане,Закриє очі й миттю засинає. Він запитав сестру, що бабцю знала:«Що сталось з нею,де ж вона поділась,Ота бабуся,що в зібранні спала?»«Ти кажеш спала? Ні! Вона молилась! Вона молилась, щоб ти був здоровийДушею й тілом. Ти й твоя родина. На її сина чимось ти був схожий. Війна давно забрала її сина. Вона за тебе Господа благала,Тому і проповідь твою всі так любили. Пройшло два тижні, як сестри не стало. Вона померла… Вже й похоронили.»І він відчув, підтримки вже немає,Неначе в нього крила відібрали. Хоч він всі сили в проповідь вкладає,Молитви все-одно невистачало… А що про нас запам’ятають інші? Коли помрем,чи це відчують люди? Чи може ворог розкрада молитви,Бо ми в думках не в зібранні,а всюди? Христос учив нас увесь час молитись За друзів,ворогів і за служіння. І з вірою у небеса дивитись,Ми без молитви не знайдем спасіння!https://t.me/poesiaGod