📚 «Літо сімнадцятого»👤 Автор: Максим Онищенко📍 Видавництво:       📚 @condor.books_uaЯ знав про цю історію ще з часів, коли вона була на Wattpad, але навіть не уявляв, наскільки живою, пропрацьованою й емоційною вона виявиться.Від самого початку ми слідкуємо за Мішею — підлітком, який разом із мамою приїжджає на літо до бабусі в село. Для нього це абсолютно нове місце: ні друзів, ні знайомих, ні особливих планів. Але довго сидіти в чотирьох стінах мама не дозволяє, тож хлопцеві доводиться виходити у світ і знайомитися з місцевими.Саме так у його житті з'являються Андрій — хлопець, який на перший погляд здається типовим гопником, та Катя, яка майже одразу починає проявляти до Міші симпатію.Далі історія повільно занурює нас у звичайне сільське літо: нічні прогулянки, дискотеки, плітки, сварки, компанії друзів, відсутність зв'язку та відчуття, що час тут тече зовсім інакше. Разом із цим змінюється і сам Міша, його погляди на життя та власні почуття.Часом він добряче дратував мене своїми рішеннями. Міша постійно намагається нікого не образити, не завдати болю іншим і через це нерідко робить боляче самому собі. Саме тому він погоджується на речі, яких насправді не хоче, і навіть вступає у стосунки без справжніх почуттів.Окремо мені сподобалося, як автор показав життя хлопців, які виросли в гомофобному середовищі. Без прикрас і драматизації. Вони бояться навіть зайвий раз торкнутися одне одного на людях, бо знають, чим це може закінчитися. Вони називають свої стосунки дружбою, хоча читачеві давно зрозуміло, що це вже давно не просто дружба.Але після середини книги атмосфера починає поступово змінюватися. І хоча історія так і не змусила мене заплакати, з кожним розділом ставало дедалі важче на душі. Ніби автор не бив емоціями напролом, а дуже обережно й повільно розрізав щось усередині.І ось я дочитав останню сторінку.Усе завершилося логічно. Так, як іноді завершується життя.І найстрашніше — я не відчув ні радості, ні смутку. Лише порожнечу.Саме це, мабуть, і вразило мене найбільше. Настільки сильно я занурився в історію, що моментами ловив себе на дивному відчутті: ніби живу поруч із цими героями. Наче за вікном справді червень, потім липень, а потім непомітно приходить серпень.У книзі дуже добре працює атмосфера ностальгії. Навіть якщо ти ніколи не жив саме так, усе одно виникає відчуття, ніби сумуєш за чимось давно втраченим. За літом, яке вже не повернеться. За часом, який залишився десь далеко позаду.5/5 🦊 — прекрасна книга для теплого літнього вечора. Історія про двох хлопців, які намагаються зберегти свої почуття в маленькому селі, де для таких почуттів немає місця, і водночас щиро вірять, що зможуть бути разом до кінця життя.#книжкизnltbkm