Channel NLTBKM - @nltbkmk - №33715
📚 «У Штормовому — штиль»👤 Автор: Сергій Скришевський📍 Видавництво: 📚 @ateno_chytaiЦя книга змусила мене сумувати за часами, коли поїхати влітку на море було чимось настільки звичним, що ти навіть не замислювався, наскільки це цінно. Мабуть, так впливає життя біля моря — коли воно завжди поруч, здається, ніби так буде вічно.Історія Олега та Паші не довела мене до сліз, але змусила дуже багато думати: про плин часу, про людей поруч, про власне життя, про рідне місто й ті міста, куди через війну я так і не встиг поїхати, хоча колись дуже хотів.У книзі одразу переплітаються дві часові лінії — події 2022 року та літо 2013–2014. І, чесно, це один із найсильніших аспектів історії. Сергій дуже влучно грається контрастом між теплими, сонячними спогадами про Крим і тією реальністю, у якій ми всі живемо зараз. Ти читаєш про море, підліткові переживання, перші почуття, затишні вечори — а потім тебе різко повертають у теперішнє, де все це вже сприймається зовсім інакше.Особливо сильно це працює в ілюстрованому виданні. Деякі ілюстрації буквально добивали емоційно: поруч із теплими сценами — нагадування про втрати, про війну, про те, як сильно змінився світ.Сама історія розгортається у Криму, незадовго до анексії. Олег приїжджає з родиною на відпочинок до Штормового, де знайомиться з Пашою — хлопцем по сусідству. А далі вже класичне літнє відчуття свободи: нові друзі, море, вечірні прогулянки, жарти, спроби зрозуміти себе й власні почуття.Але історія не була б такою простою без конфлікту. Батькові Паші, тренеру хокейної команди «Буревій», пропонують провести матч проти місцевої кримської команди «Чайки». І саме через гравців «Чайок», особливо через їхнього капітана Антона, життя хлопців поступово починає ускладнюватися. Антон буквально всю книгу намагався псувати їм життя, і лише ближче до фіналу стає зрозуміло, чому саме він так зациклився на Паші та його, як він казав, «подружці». І, чесно, деякі моменти з ним викликали дуже змішані емоції.Попри напружені моменти, книга читається доволі легко. Напевно, через сам вайб літа, моря й безтурботності, який дуже сильно відчувається протягом усієї книги. Але водночас автор постійно нагадує про реальність, і саме через це деякі сцени били особливо сильно. Бували моменти, коли я просто сидів кілька хвилин над сторінкою, бо ловив сум і флешбеки.Мені також сподобалося, що персонажі тут відчуваються живими. У кожного є свої страхи, секрети, образи й переживання. І навіть другорядні герої здебільшого не здаються «декораціями». Особисто моєю улюбленицею стала Рита — мабуть, через її вайб і те, як вона взаємодіяла з іншими, особливо Олегом і Пашою, коли дізналася їх секрет.4/5 🦊 — дуже тепла, сумна й водночас затишна історія, яка тепер точно займатиме окреме місце у моєму серці десь поруч із «ОНПК».#книжкизnltbkm
170
26-05-19 19:33