📚 «Однією ногою під Києвом» — Сергій Скришевський (@skryshevskyy)📍 Видавництво: @vogonbooksДо знайомства з цією книгою я щиро не уявляв, що в Києві майбутнього можна вигадати настільки напружену й захопливу історію. Аж поки не відкрив її — і під красивою обкладинкою не знайшов криваві підпільні бої без правил, які не давали серцю жодної хвилини спокою.Ця історія точно сподобається тим, кому до вподоби «Голодні ігри» та «Гра в кальмара».Перед нами брат і сестра — Святу вісімнадцять, Ясі на рік менше. Вони залишилися сиротами й зовсім не хочуть потрапити до інтернату (у цій реальності повноліття настає у двадцять один), бо чудово розуміють, що це означає. Коли до них приходить чоловік із соціальної служби, вони намагаються відкупитися — безуспішно. І тоді саме він робить пропозицію, не розповідаючи всієї правди.Свят і Яся погоджуються, думаючи, що мова йде про звичайні підпільні бої: вийшов, побився, у разі перемоги — забрав гроші й пішов. Та коли вони опиняються на закинутій Арсенальній, ілюзія швидко розсипається. Це не просто бої — це ігри, у яких можна загинути.Саме тоді з’являється ще один важливий персонаж — Даня, наставник Свята. І тут починається мій улюблений троп: від ворогів до коханців. Він не надто тривалий, але за розвитком їхніх стосунків цікаво спостерігати, особливо коли поступово відкривається, чому Даня поводився так жорстко й відштовхуюче.Мені дуже сподобалося, як автор поєднав футуристичний Київ із чимось болісно знайомим: серед нових споруд усе ще з’являються рідні, обшарпані багатоповерхівки. Це одночасно й тривожно, і дивно заспокійливо — мовляв, щось усе ж залишилося незмінним.Книга наповнена склом. І попри позначку 16+, воно тут справді болюче й місцями неочікуване. Втрати, які переживає Свят, відчуваються дуже гостро і легко переходять за межі сторінок.Окремо хочу відзначити, як автор обіграв цензуру в інтимному моменті між хлопцями: настільки тонко, що частина читачів навіть не зрозуміла, що саме сталося (я серед них, бо довелося перечитувати сцену кілька разів).Другорядні персонажі також не губляться: кожен має свою історію — хай і невелику. Хтось робить татуювання, хтось готується до майбутніх змін, хтось є відвертим покидьком, що організовує ці ігри. І майже щоразу ловиш себе на думці: а чи буде мені шкода цього персонажа, якщо в наступному розділі він вийде на бій?Окрему емоційну травму залишили Ластівки. Після цієї книги я навряд чи колись зможу спокійно дивитися на цю пташку, не згадуючи одну конкретну сцену.Загалом історія читається легко, попри велику кількість кривавих і важких моментів. Стиль автора робить текст динамічним і зрозумілим, хоча емоційно він може вдарити дуже глибоко.5/5 🦊 — з радістю читатиму далі, бо хочу побачити, як хлопці впораються з іншими покидьками цього світу.#книжкизnltbkm