Сьогодні всі ми згадували той самий ранок, який назавжди змінив якусь частину нашого життя. У когось він почався у 4, у когось у 5 (як у цієї пані перекладачки), але всіх нас об'єднало в цей момент одне – невіра та ненависть! Ненависть до тих, хто вирішили, що їм все дозволено. До тих, хто насмілились напасти на нашу землю. До тих, хто і нині вбиває наших захисників. Вбиває і плюндрує нашу землю уже 12 років.Думаючи про це, у моїй голові з'явилися такі рядки:Дванадцять років... Можете, повірить?Дванадцять років вже пройшло з тих пір, Як кат проклятий заболотний зуби шкірить, Все намагаючись продерти світ до дір.Поки мовчать всі інші, ми лунаєм,Ми кричимо, все борячись зі злом.Здається так, ніби лиш ми всі правду знаєм, А світ мовчить. Наче у них у горлі ком. Здається так, ніби покинули нас всі. Наче віддали на поталу звіру. Та все ж ми стоїмо. Минають дні,А ми не втратили, й не втратимо ту віру. Дванадцять років... Можете, повірить?Дванадцять років стоїмо ми у борні. Поки той кат російський зуби шкірить,Ми боремось у клятій цій війні. Все обов'язково буде Україна! Слава Україні! 🇺🇦