Борщі та цицьки ⚓️ | Перш ніж Сталін за 5 років зробив нас нацією борщу і вареників, україн...

Перш ніж Сталін за 5 років зробив нас нацією борщу і вареників, українці століттями були нацією м’яса. 1936 рік. Сталін відправляє наркома харчпрому Анастаса Мікояна до США. Скопіювати харчову промисловість і вмонтувати її в СРСР.Через три роки виходить радянський канон «Книга про смачну і корисну їжу». Українцеві в ньому відведено три страви: борщ, сало, вареники.Олена Брайченко — кандидатка історичних наук, 10 років працює з архівами і доводить: цей набір не має стосунку до того, що українці їли до колективізації.«У XVIII столітті ні для кого не був дивиною борщ з бараниною», — каже Брайченко в інтерв’ю Zaxid.net. Реальна історична кухня була м’ясна: шпундра зі свининою, печеня в горщику, верещака, душенина, крученики.Що сталося між 1928 і 1933 роками. Архіви фіксують: вже за перші два роки великої рогатої худоби стало менше на 23%, свиней — на 55%, овець — на 40%, птахів — на 41%. Селяни різали власних корів, щоб не віддавати в колгосп. Голодомор довершив розгром.У 1939-му м’яса в українському селі вже немає. Система проголошує національною спадщиною те, що залишилося після зачистки: пісний борщ, шматок сала, картоплю, вареник. Брайченко про радянські їдальні: вони «виховали дуже невимогливе і невибагливе до їжі покоління. Було знищено потребу у розумінні смаку, аналізуванні, що ти їси, наскільки це смачно».Звідси простий висновок. Стереотип «українець — людина борщу, вареників і шматка сала» — це не культурна ДНК. Це порожня комора 1933 року, видана за національний характер.