👀 У мене змішані почуття. І цього разу – через книгу Емілі Генрі «Люди, яких ми зустрічаємо у відпустці». Це, до речі, перша книжка авторки, яку я прочитала (читала польською).Сюжет: двоє найкращих друзів, Поппі та Алекс, протягом 10 років разом їздять у відпустки. Аж поки одна сварка не ставить паузу на їхньому спілкуванні майже на два роки.Що мені сподобалося:1. ГуморМені справді було смішно. Поппі – героїня з класним почуттям гумору2. ДумкиУ героїв багато внутрішніх проблем. Це історія про пошук себе, про втечу від власних страхів і відповідальності. Тому книга – не просто легкий ромком, тут є над чим задуматися.3. Романтичні сцениАвторкавмієпрописувати романтичні сцени. Вони читалися дійсно приємно. Що не сподобалося:1. Стиль письмаЯ б не сказала, що ця книга читається легко. Перші 200 сторінок майже нічого не відбувалося. Якісь діалоги, роздуми, описи… Авторка часто починає діалог, а потім раптово «відʼїжджає» в довгий флешбек або опис минулого, і лише через кілька сторінок повертається до розмови. Далі будуть спойлери. 😃2. Поведінка головних героїв.За сюжетом Поппі та Алекс 12 років не могли зрозуміти, що вони хочуть бути разом. Чому?У кожного свої травми – і я це розумію. Але вони майже не говорили між собою про важливі речі.Отже, як можна 12 років постійно балансувати між дружбою і чимось більшим — і жодного разу нормально не проговорити свої почуття?3. Нелогічний кінець У фіналі авторка все пояснює психологічними травмами героїв. Добре, це серйозна тема. І я погоджуюся. Кожен з нас має якісь травми, які перешкоджають приймати певні життєві рішення. Але тоді кінець виглядає дуже дивно:12 років страхів, уникання, невизначеності… І раптом, «я пройшла терапію, тепер можемо бути разом», «я теж пройшов терапію».Я дуже підтримую і ціную терапію, але тут це виглядає поверхнево. Наче всі проблеми розв’язалися за один короткий етап. Це довга праця над собою (за допомогою терапії також). Отже, якщо дивитися на історію Поппі та Алекса загалом, я не бачу в ній романтики. Це дуже тяжкі стосунки. Настільки тяжкі, що я навіть вже вкінці і не знала: а чи взагалі вони повинні бути разом? Оцінка: 6,5 з 10#відгук@nezabutni