📚

«Ірпінський Парнас». Як дача київського фабриканта стала столицею української літератури

У 1905 році київський підприємець і громадський діяч Іван Чоколов — той самий, чиїм ім'ям названа Чоколівка в Києві, — одним із перших збудував дачу на високому березі Ірпеня.

Двоповерховий будинок із верандами серед сосен називали «Ластівчиним гніздечком».
Після революції дачу націоналізували, а в 1935 році з ініціативи поета Івана Гончаренка вирішили створити на її базі Будинок творчості письменників. У 1936-му колишню садибу разом із територією передали Спілці письменників України. Спершу літератори жили в самому будинку, в колишній хатинці для прислуги та в кількох маленьких будиночках, згодом добудували два двоповерхові корпуси. Одночасно тут могло мешкати до 120 письменників, а літні путівки були таким дефіцитом, що молодим авторам діставалася хіба що зима.

Саме тут Андрій Малишко написав «Пісню про рушник» — ту саму «Рідна мати моя». Тут Платон Майборода вперше наспівав «Білі каштани». Павло Загребельний створив в Ірпені майже всі свої історичні романи, зокрема «Диво». У 1938 році в Будинку творчості під керівництвом Максима Рильського працював колектив перекладачів «Кобзаря». Тут жили й писали Тичина, Сосюра, Бажан, Довженко, Остап Вишня, Яновський, а пізніше — Ліна Костенко й ціле покоління дев'яностих.

Письменники згадували триразове харчування, пляшку вина на кожному столі, бібліотеку, кінотеатр, лазню і власний пляж із дубовим помостом. Самі ж вони й дали цьому місцю назву — «Ірпінський Парнас».

Будинок Чоколова стоїть досі. У 2017 році навколо нього створили парк Письменників, а у 2022-му будівля пережила російську окупацію з пошкодженнями та пограбуванням. Але вона стоїть — як і сто двадцять років тому, на пагорбі над річкою.

Ірпінь Історичний

▶️ YouTube | 🥳

TikTok | 📩 Telegram