Зник на війні: що робити родині військового, коли обривається зв’язок На фронті зникають без попередження. Учора - «все нормально», сьогодні - тиша. Телефон поза зоною. Побратими не відповідають. Командир мовчить. У цей момент у родини починається найважче - невідомість. І саме тут вирішальне значення має не чекання, а дія. Чітка, швидка і без пауз.ПЕРШІ ГОДИНИ: НЕ ВТРАЧАТИ ЧАСПерше, що треба зрозуміти: відсутність зв’язку - це вже підстава діяти. Не чекати «три дні». Не сподіватися «сам вийде на зв’язок». В умовах війни це помилка.КРОК 1. ДЗВОНИТИ ВСЮДИ, ДЕ МОЖНА ДІСТАТИ ІНФОРМАЦІЮПочати з тих, хто поруч із військовим: командир підрозділу, штаб частини, побратими. Що з’ясовувати: коли бачили востаннє, де саме це було, чи був бій, чи є поранені / евакуйовані. Важливо: навіть уривчаста інформація - це вже зачіпка.КРОК 2. ОФІЦІЙНО ЗАПУСТИТИ ПОШУКБез цього далі нічого не працює. Звернення в поліцію: 102, 0 800 212 151 Після заяви: відкривають кримінальне провадження, дані вносять у реєстр, запускається державний механізм розшуку. Саме через систему Міністерства внутрішніх справ України формується Єдиний реєстр зниклих безвісти. Якщо немає заяви - людини «не існує» в системі пошуку.КРОК 3. ПОДАТИ ДАНІ В УСІ ПРОФІЛЬНІ СТРУКТУРИ – краще писати!!!Паралельно, не чекаючи відповіді: Національне інформаційне бюро (НІБ): 1648, +38 (044) 287-81-65 Офіс Президента України [email protected] Генштаб [email protected]Центральне управління цивільно-військового співробітництва (ЦВС) Генштабу ЗСУ [email protected]Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими: 0 800 300 541Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: 0 800 50 17 20 або [email protected]Міжнародний комітет Червоного Хреста: 0 800 300 155Центр пошуку безвісти зниклих по електронних каталогах (Харків) +380633113540Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти https://oic.icmp.int/index.php?w=mp_reg&l=ukЧому це важливо: різні структури мають різні джерела інформації. Іноді відповідь приходить звідти, де її не чекали.КРОК 4. ДНК ЗРОБИТИ ОДРАЗУЦе один із найважчих кроків психологічно. Але його відкладають …і дарма. Як це відбувається: після заяви поліція направляє родичів, беруть мазок із щоки, формують ДНК-профіль. Хто здає: батьки (найкраще), діти, рідні брати/сестри. Варто обов’язково перевірити чи внесено ваш профіль ДНК в загальну базу 0443743461. А далі – чекати. Тут важливо розуміти реальність, бо сам аналіз триває кілька днів, внесення в базу - до кількох тижнів, збіг може бути одразу (якщо вже є дані) або через місяці. КРОК 5. ПЕРЕВІРЯТИ ШПИТАЛІ, СПИСКИ ПОРАНЕНИХ Часто військові потрапляють у лікарні без документів, евакуйовуються в інші області. Тому потрібно телефонувати у військові шпиталі, перевіряти списки поранених. Це рятувало не одну історію.КРОК 6. СПІЛКУВАТИСЯ З ПОБРАТИМАМИЦе неформальний, але дуже сильний канал. Саме побратими можуть сказати, що сталося насправді, де саме зник, чи бачили його після бою. Часто правда приходить саме звідси першою.КРОК 7. НЕ ЗРОБИТИ ГІРШЕУ відчаї родини роблять кроки, які можуть зашкодити. То НЕ варто платити «посередникам»; довіряти «переговорникам» у месенджерах; публікувати деталі служби зниклого безвісти. Бо працюють шахраї, інформацію читає ворогЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ДАЛІПісля всіх звернень починається процес, який не видно, а саме: збираються дані з фронту; перевіряються списки полонених; аналізуються медичні бази; звіряється ДНК. І це може тривати довго.НАЙВАЖЧЕ - ЖИТИ В НЕВІДОМОСТІЦе не історія про день чи два. Це про тижні. Іноді - місяці. І найважче в пошуці - не дія, а чекання. Але є одна річ, яка має значення: наскільки швидко родина включилася в пошук. ПАМ’ЯТАЙТЕ: ВИ НЕ САМІ