🗣| Маттіас Яйссле: «Коли мені було п'ять років, у мене була пухлина в області шиї. Я не міг повертати шию з боку в бік і вже тоді багато чому навчився в житті та зрозумів, наскільки важливо бути здоровим і наскільки потрібно бути вдячним за можливість реалізувати свою мрію. У такому віці було незрозуміло, чи зможу я взагалі грати в футбол.

Це формує тебе як людину, допомагає здобути віру в те, що ти здатен подолати будь-яку перешкоду. У кожної невдачі є і позитивний бік. Якщо долаєш такі випробування, зазвичай стаєш сильнішим і стійкішим.

Мені дуже не щастило з травмами. Коли я був у молодіжній команді, я пропустив цілий рік і не міг зіграти жодного матчу. Мені було 16, але це привило мені дисципліну та навчило справжньою боротьбі. У такому віці зазвичай гуляєш, ходиш на вечірки. У той період можна було все кинути, але я продовжив.

Після дебюту в основній команді та семи місяців регулярних виступів за «Хоффенхайм» я порвав передню хрестоподібну зв'язку, меніск, пошкодив хрящ — все одразу. Я був зламаний. Тоді я зрозумів, що продовжувати грати на найвищому рівні може бути дуже складно. Мені було 20… Це був важкий період.

Я щойно став гравцем збірної Німеччини U21 і мав отримати виклик до головної збірної. Тим літом ми мали зіграти на чемпіонаті Європи U21, а в березні я порвав хрестоподібну зв'язку. Це був важкий момент. Я був дуже пригнічений.

Я добре це пам'ятаю. Я чув розповіді про те, що зможу повернутися через чотири місяці, і повністю в це вірив… Але через чотири місяці я все ще сидів у візку для інвалідів.

Я продовжував боротися і зберігав мрію довше, ніж лікарі радили її зберігати. Вони досить рано натякнули, що мені краще вчитися або зайнятися чимось іншим.

В підсумку я продовжив намагатися, можливо, якщо дивитися назад, навіть надто довго. Але натомість тепер я завжди можу прокинутися вранці і сказати собі, що зробив усе можливе, навіть продовжив довше, ніж мені рекомендували. Це допомогло мені все подолати».