❤️☦️ Дуже часто від неоязичників доводиться чути, що християнство чуже для нашого народу, а отже воно не істинне.Аргумент про рідну віру найчастіший при переході в язичництво. І при цьому найгірший.Що ж відповідати на цю претензію в бік християнства?1) Навіть цей закид невірний. Якщо розглядати конкретно український народ, то він формувався повністю в рамках християнського середовища. На час етногенезу жодного язичництва вже не було.Якщо ж хтось розглядає себе в контексті ширшої слов'янської ідентичності. І казатиме, що слов'янське язичництво давніше на наших теренах за християнство, то це також брехня.Оскільки:а. Слов'янського язичництва, як уніфікованого явища з централізоввним пантеоном ніколи не існувало в історії. Кожне плем'я поклонялось локальному ідолу. Натомість ті релігійні системи, які переважають у сьогоднішніх неоязичників мають доволі опосередковане відношення до історичної слов'янської язичницької традиції. Часто будучи синтезом кабінетної реконструкції, скандинавської естетики, вирізок з Бхаґавадгіти, західноєвропейського салонного окультизму та Мігеля Серано.б. Християнству на наших теренах майже 2000 років. Першими християнами були вже скіфи, багато з яких обернулись в істинну віру під час місії Андрія Первозванного. Чимало історичних джерел підтверджують присутність християнства на наших теренах вже у 1-2 столітті. Згодом християнство прийняли готи (які мешкали тут у III — IV ст). Численні ж археологічні знахідки фіксують поширенність християнства серед черняхівської культури (до якої належали, зокрема, анти). Ба більше, низка готських єпископів та єпископів з колишньої Скіфії брала участь у першому вселенському соборі. Слов'яни ж сформувались остаточно вже у 4 столітті. І майже одразу серед деяких слов'янських племен (насамперед тиверців та уличів) ширилось християнство. Саме ж хрещення Русі відбулось вже у 988 році (західні та південні слов'яни охрестились значно раніше). Тож більшу частину існування серед слов'ян переважало християнство. Формуючи їхній культурний фундамент. 2) Нехай би ми були нововерненними християнами."Рідність" релігії жодним чином не слугує аргументом в користь її істинності. Якщо язичники вважають свої вірування істинними – вони можуть навести аргументи в бік хибності християнства і істинності своїх уявлень про духовність (хоч таких і не існує).Однак "рідність", як така, мірилом істинності не є. Хтось може вірити в те, що Земля пласка, а над нею літають черепахи. В дискусії з цією людиною ми спробуємо дізнатись, чому вона так вважає і які має аргументи в користь свого твердження. Якщо ж людина скаже, що вірить в це, бо так йому дід сказав і інших доказів не треба, ми просто покрутимо пальцем коло скроні.Врешті решт, у кожного є свобода волі. І якщо хтось хоче потрапити в пекло, бо його предок був ідолопоклонником — це його вибір.Лабораторія ельфів ✠