не можу перестати думати про книгу •Доки я тебе не знайду•власне тут є людина (гендеру не буду називати, щоб не заспойлерити), яка лікується в психіатричній лікарні лікарі не можуть цій людині поставити діагноз, але вона добровільно погоджується залишатись в лікарні, тож її лікують із медикаментозних призначень - тільки два антидепресанти із симптомів: • різкі зміни настрою, надмірна емоційність (емоційні вибухи), часта роздратованість •публічне оголення, коли є певні слова-тригери•навʼязливе бажання займатись діяльністю, якою ця людина займалась все життя, не дивлячись на фізичний біль •споживання недостатньої кількості їжі •надмірна педантичність ось цікавий уривок (змінюю трохи, щоб не був зрозумілий гендер)«Ти бачиш цю людину? — запитувала людина, дивлячись у дзеркало на саму себе, хоча говорила так, немов з ними до туалету хтось хтось третій.— Ця людина мала дуже важке життя. У її минулому ховаються нелюдські страждання»після гримас в дзеркалі, ніби то різні обличчя, у супутника виникає відчуття що то «третя людина» була в дзеркалі і після цього супутник помічає що людина впісялась що думаєте? відповіді я не знаю, просто чомусь думаю про це)