Моя неймовірна подруга. Елена Ферранте – КСДЯкщо прям дуже узагальнити – це нагадує «За Перекопом є земля» та «Район Д». Діти дружать і виростають на тлі історичних змін, подеколи фоново звучить суспільно-політичний контекст. В Елени Ферранте вулиці Неаполя ледве вистигли після Другої світової, всі ще памʼятають, хто кого здав і на чому наварився. Цими вулицями бігають дві малі дівчини й зрештою стають подругами. Вони знають усі плітки на районі: кого з дорослих зрадили, чому хтось втратив глузд, а інший навіть зміг убити. Тут багато насильства, образ, бруду та бідності. І це була би красива історія, як дві подруги намагаються вирости й вилізти з цього, підтримуючи одна одну. Але ні. Вони постійно заздрять одна одній, намагаються наздогнати іншу й у цьому марафоні гублять себе та власні мрії. Добре написана безперспективнякова історія, яка, схоже, стала популярною, тому що у 2011 році книжка про дружбу двох дівчат (хай навіть таку токсичну) – була фурором. Добре, що світ змінюється.

🌟 3/5